Минулого тижня у Києві пройшов дев'ятнадцятий саміт "Україна – Європейський Союз", який є черговим етапом руху України у європейському напрямку. Іноземні оглядачі звертають увагу, що наступний важливий крок, який треба втілювати негайно, є проведення нагальних реформ.
Важливий крок
Попри те, що Україна виконала частину своїх зобов'язань у сфері євроінтеграції, на неї і досі чатують перешкоди на шляху до членства в ЄС, вважає оглядач Wall Street Journal Саймон Ніксон. За словами автора, саміт Україна-ЄС, що відбувся у Києві минулого тижня, показав, що обом сторонам є що святкувати.
Для президента Петра Порошенка це була можливістю показати останні зроблені кроки у європейських прагненнях України, які були важливою особливістю революції Гідності. Президент Європейської ради Дональд Туск вручив йому копію Угоди про асоціацію між Європейським союзом та Україною, яку ЄС остаточно ратифікував через три роки після його узгодження.
"Та за теплими словами ховалися справжні приводи для занепокоєння", – сказав оглядач і звернув увагу на те, що підсумком саміту так і не стала спільна декларація лідерів, яка б закріпляла прагнення України стати членом ЄС у довгостроковій перспективі. І це дуже турбує українських посадовців. Причина в тому, що початок конфлікту на сході країни, ускладнив проведення реформ.
"У цей час, Росія, здається, налаштована "підвищити вартість" програми українських реформ. Її спроби дестабілізувати ситуацію на Донбасі, де вона цього року загострилася, та постійні кібератаки на уряд, тримають інвесторів подалі та створюють додатковий тиск на державний кошторис", – пише автор.
Доки ще не пізно
Редактор UkrAineAlert аналітичного центру США Atlantic Council Мелінда Гарінґ у статті в Washington Post пише, що прогулюючись вулицями Києва, може скластись враження, що все добре, і війна на сході, яка забрала понад 10 тисяч життів, здається далекою і практично невидимою. Серед досягнень України вказуються покращення макроекономічних показників, стабілізація валютного курсу, а також те, що Україна не програла у війні, незважаючи на участь переважаючих сил Росії.
Наступний етап реформ, ймовірно, стане особливо важким, адже починається передвиборча кампанія. Час спливає, і ті, хто прийде до влади після виборів, можуть виявитись набагато гіршими, вважає автор, наводячи приклад Юлії Тимошенко, яка виступає проти земельної та пенсійної реформ, реформи охорони здоров’я.
Найталановитіші українці можуть полишити країну, – вважає автор. У 2016 році майже 1,3 мільйона українців отримали право на роботу в Польщі, ще 116 тисяч вже працюють там за довгостроковими візами. Українці становлять найбільшу національну меншину Чехії і другу за величиною меншини в Італії та Португалії. "Країна має шанс за умови проведення нагальних реформ", – робить висновок Гарінґ.
Приклад Польщі
Польський політичний діяч та колишній директор Фонду солідарності Польщі Криштоф Становський статті "Польські революційні уроки для України" для американського аналітичного центру Atlantic Council дає поради Україні, яка могла б використати приклад Польщі для успішного запровадження реформ.
За останні тридцять років Україна пережила три революції: революцію на граніті (1990 рік), "Помаранчеву революцію" (2004-2005 роки) та "Революція гідності" (2013-2014 роки) – і всі вони про різні цінності. Перший – про право на незалежність, друга – про чесні вибори, а третя про право вибирати геополітичний напрям країни, йдеться в статті.
"У середньому країні надається можливість змін кожні п'ятдесят років. Україна, схоже, є винятком і отримує свій шанс кожні десять років. У Польщі було кілька спроб бути більш незалежними і підготовленими. Упродовж 124 років Польща спостерігала повстання і безуспішну спробу повернути незалежність кожні тридцять років. Кожне покоління хотіло цього і було готове зробити це. Варшавське повстання 1944 року, протести в Познані 1956 року, студентські демонстрації в березні 1968 року, польські протести 1970 року, протести робітників в 1976 році і страйк Солідарності 1980 року – всі ці спроби підготували Польщу в потрібний момент", – зазначає автор статті.
- Читайте також: Довгий шлях до Європи. Підсумки саміту Україна-ЄС
У той час, коли Москва хоче, щоб Україна зосередилася на війні, майбутнє Києва залежить від проведення реформ, підкреслює польський політичний діяч. В іншому випадку, на його думку, Київ не тільки втратить можливість, представлену останньою революцією, а й поставить під загрозу незалежність країни.
"Шлях України до стійкого зростання пов'язаний з реформою місцевого самоврядування та освіти. Це ще одна філософія національного будівництва і інший спосіб взяти на себе відповідальність за співтовариство, а не чекати, а не чекати, поки все зробить центральний уряд. Тому децентралізація – це не тільки найважливіша реформа для України, але і найдешевший варіант", – вважає автор.
Без цих реформ Україна завжди буде чекати сильного лідера. Якщо вона не хоче чекати "доброго царя", єдиною альтернативою є передача повноважень місцевим органам влади. Друга важлива реформа – це освіта. Школа є першим державним закладом, в якому формуються відносини між індивідуумом і державою. Люди готові платити за поліпшення якості освіти для своїх дітей. Польща, наприклад, значно поліпшила якість своєї освіти, передавши його місцевому самоврядуванню.
І, резюмує автор, реформи місцевого самоврядування Польщі були успішними, бо вони були аполітичними. Польськими містами керували професійні мери, а не політики. Досвід Польщі свідчить про необхідність зняти політику та партійну приналежність з муніципального управління та знайти людей, готових працювати професіоналами без політичних амбіцій.