Якщо раніше чисельність ЗСУ зменшувалась на 8 тис. осіб щороку, то Саламатін запропонував скорочувати на 20 тис., щоб у 2017-му залишилося 75 тис. особового складу, 100 літальних апаратів і 270 танків.
Для порівняння: у сусідній Румунії, яка теж заявляла про територіальні претензії до України і яка за населенням удвічі менша від нашої країни, ЗС налічують 90 тис. осіб. Навіть попри те, що вона не позаблокова держава, а член НАТО.
Водночас, нова Воєнна доктрина і Стратегія національної безпеки ґрунтуються на ідеї позаблокового статусу України, тобто відмови від інтеграції до НАТО. Причому дехто намагається подати це навіть як перевагу в нинішніх умовах. Мовляв, позаблоковий статус – це зачинені двері в проросійську ОДБК. Адже в лютому цього року генеральний секретар ОДКБ Ніколай Бордюжа вже зробив заяву про її готовність до «активізації співпраці» з Україною.
Але проблема в тому, що позаблоковість – дуже дороге задоволення, яке потребує додаткових видатків, а її декларування з одночасним хронічним недофінансуванням елементарних потреб Збройних сил України – це як мінімум безвідповідальність, а як максимум цілеспрямована диверсія.
Як свідчить досвід останніх років, влада фактично знищує ЗСУ, відбувається безпрецедентний процес «самопослаблення» власної безпеки. На 2012 рік видатки на оборону за загальним фондом становлять лише 14,171 млрд грн, з них понад 12 млрд грн – видатки споживання і лише 2,141 млрд грн – видатки розвитку.
Це означає, що майже 85% за загальним фондом армії – витрати на зарплати персоналу, житлово-комунальні послуги, лікування, харчування, будівництво житла військовослужбовцям. Всього на оборону за загальним і спеціальним фондами на 2012 рік в Україні виділяється близько $2 млрд, з них на технічну модернізацію армії – тільки $1 82 млн. Тоді як один танк «Оплот» – це 25 млн грн.
Для порівняння: в Росії на оборону в бюджеті на 2012-й закладено близько $72 млрд, а до 2020-го Москва планує спрямувати лише на розвиток нових систем озброєння $795 млрд.
Детальніше читайте у статті «Операція самоліквідація» у журналі «Український тиждень» №28