Приблизно місяць минув після перестановок у Генеральній прокуратурі (ГПУ). Прокурорів — процесуальних керівників вивели в окремий підрозділ, а різні департаменти перетворили на управління. Офіційна причина цих дій — приведення внутрішньої структури ГПУ «у відповідність до законодавства». Йдеться про антикорупційні документи, згідно з якими слідчі та їхні процесуальні керівники не мають підпорядковуватися одному очільнику. Проте частина суспільства зустріла таку ініціативу з обережністю, адже під реформування потрапив і Департамент спеціальних розслідувань (ДСР), зосереджений на справах часів Революції гідності. Оскільки між керівництвом ДСР та очільниками ГПУ час від часу виникають конфлікти, як-от спроби блокувати окремі провадження, виникли побоювання, що такі зміни можуть додати труднощів (див. Тиждень № 27/2018).
Водночас прес-секретар генпрокурора Лариса Сарган запевняла: жодної шкоди розслідуванням не буде, усі слідчі й процесуальні керівники залишаться на своїх посадах і далі займатимуться розслідуваннями. «Рік, п’ять, десять — стільки, скільки його (керівника ДСР Сергія Горбатюка. — Ред.) захищатимуть зацікавлені в цьому. Про результат серед захисників чомусь не йдеться», — писала Сарган. І результати не забарилися. Одразу після реформування в Управління спецрозслідувань (УСР) забрали справу про стрілянину по майданівцях біля будівлі Служби безпеки в Хмельницькому 19 лютого 2014 року. І передали до Військової прокуратури, яка від самого початку намагалася цей злочин розслідувати.
«Власне, так звану реорганізацію ДСР ми, адвокати потерпілих, розцінюємо лише як початок згортання розслідувань справ Майдану. І відразу ж побачили підтвердження цього. Луценко забрав в УСР справу розстрілу Хмельницького Майдану перед обласним СБУ 19 лютого 2014-го. Ту саму, яку від початку розслідувала Військова прокуратура. І дорозслідувала до того, що практично вичерпала строки слідства й в останній день закрила кримінальне провадження щодо голови Хмельницького СБУ Віктора Крайтора. Окрім того, вона загубила докази, мало не звинувативши майданівців у тому, що вони самі себе постріляли», — обурюється адвокат родин героїв Небесної сотні Євгенія Закревська.
Читайте також: Справи Майдану. Приспана увага
Це провадження від початку й справді перебувало в підрозділі Анатолія Матіоса. Проте результат розслідування не задовольняв потерпілих. І вони домоглися передачі справи в Департамент спецрозслідувань. За рік слідчі відновили перебіг подій, допитали свідків і потерпілих, провели слідчі експерименти, зібрали доказову базу, вийшли на виконавців та оголосили підозри. Зокрема, одному з бійців спецпідрозділу «Альфа», якого згодом оголосили в розшук. Він, за версією слідчих, відкрив вогонь по протестувальниках і міг скоїти вбивство з необережності. Власне, через цю підозру виник черговий конфлікт між очільником ДСР Сергієм Горбатюком та генпрокурором Юрієм Луценком. Останній нібито обурився тим, що слідчі оголошували спецпризначенцю підозру в професійне свято — День спецпідрозділу «Альфа». За логікою, слідом за «альфівцем» мали б притягати до відповідальності й голову обласного СБУ Крайтора. Але в цей момент провадження вирішили передати назад — до відомства Матіоса. Причину для цього знайшли доволі формальну: розслідуванням злочинів, у яких підозрюють працівників СБУ, має займатися Військова прокуратура.
«Ми втратили повноваження на розслідування подій під Хмельницьким СБУ. Привід — згідно з наказом генпрокурора, це має бути підслідність Військової прокуратури. Але ж вона мало не дорозслідувалася до того, що майданівці самі себе постріляли! До всього є наказ генерального прокурора, однак є й Кримінальний процесуальний кодекс. І згідно з ним, передавати справу до іншого підрозділу можна в разі неефективного розслідування. Тож ми намагаємося оскаржити це рішення», — розповідає начальник Управління спецрозслідувань Сергій Горбатюк.
Окрім того, після реформування Департаменту спецрозслідувань в Управлінні відбулася зустріч генпрокурора з родинами героїв Небесної сотні. Під час неї очільник ГПУ начебто заявив, що до річниці Революції гідності всі провадження будуть дорозслідувані. Те, що до цього часу не потрапить до суду, більше не розслідуватимуть. А в Управлінні спецрозслідувань лишаться лише заочні справи щодо Януковича. Під питанням опиняються розслідування спроб розгону Майдану, перших убивств на вулиці Грушевського в Києві, нападів на активістів і їх викрадень, видачі зброї тітушкам тощо. Адже це багатоепізодні справи, із яких слідство згодом виокремлює окремі злочини й передає їх до суду.
«Ми вважаємо цю ситуацію неприпустимою. Оскільки фактично це стосується великої групи злочинів: щодо правоохоронців, які здійснили перевищення (повноважень. — Ред.) […], нападів на студентів і автомайданівців у січні 2014-го року, в плануванні, організації і виконанні яких була задіяна вся міліцейська вертикаль, включаючи різні підрозділи — від карного розшуку, слідчих, до ВБНОН, більшість із яких досі є дійсними правоохоронцями. Це і справи щодо винесення неправосудних рішень суддями, і злочини прокурорів щодо притягнення завідомо невинуватих до кримінальної відповідальності. Це численні злочини тітушок, скоординованих правоохоронцями. Це розстріл протестувальників перед Хмельницьким СБУ. Ми маємо сумний досвід поховання цих справ регіональними прокуратурами, військовою прокуратурою, органами МВС. Ми категорично заперечуємо проти згортання розслідування цих справ «до річниці», під яким би соусом це не подавали — передача по різних органах слідства для «поховання» справ теж є варіантом згортання, зливу справ Майдану. Вимагаємо довести слідство до обвинувальних актів, а розгляди справ у судах до вироків», — заявили на своїй сторінці у Facebook представники ГО «Родина Героїв Небесної сотні».
Читайте також: Як столичні суди гальмують справи «Беркута»
З негативу та проблем за перші півроку додалося й «обнулення» справ у судах. Відбувається це так: суддя впродовж кількох років розглядає провадження щодо обвинувачених у злочинах проти протестувальників, а наприкінці судового процесу бере самовідвід. Чим фактично ховає кілька років роботи. Адже весь процес судового розгляду треба починати від самого початку: зачитувати обвинувальний акт, досліджувати докази, допитувати свідків і потерпілих.
Наприклад, так сталося в одній із перших справ Майдану, які передавали до суду. Йдеться про викрадення Ігоря Луценка та Юрія Вербицького. Слідство вийшло на підозрюваного у виконанні злочину Олександра Медведя. Справу щодо нього три роки слухали в Печерському райсуді Києва. Але нещодавно суддя Світлана Смик, яка її вела, узяла самовідвід. І його задовольнили. Привід також був доволі формальний: 2015-го пані Смик була слідчою суддею в іншому провадженні щодо викрадення Луценка й Вербицького, значно більшого за кількістю епізодів. Теоретично це й справді може бути причиною для самовідводу. Однак чому суддя не взяла його одразу, а зробила це за три роки — питання без відповіді.
Схожа історія відбулася й в іншій справі — відомого тітушковода Юрія Крисіна та його поплічника Сергія Чемеса. Суддю Любов Леонтюк, яка була налаштована розглядати це провадження, адвокати Крисіна вибили зі справи з четвертої спроби. Нібито через те, що на неї може впливати прокуратура, оскільки її чоловік є фігурантом іншого кримінального провадження, яке розглядає інший суд Києва. Відвід задовольняла суддя Ольга Просалова. А згодом дивним чином до неї ж на розгляд потрапила справа Крисіна. Прокуратура намагалася її відвести, однак це клопотання не задовольнили.
Також є труднощі з притягненням до відповідальності суддів, які в часи Революції гідності виносили завідомо неправосудні рішення. Наприклад, без жодних запобіжних заходів лишилися судді Апеляційного суду Олександр Бець та Ольга Єфімова. З останніх випадків: суд відмовився обирати запобіжний захід судді Дніпровського райсуду Олександру Дзюбі.
Читайте також: "Судді Майдану" поза зоною досяжності
На тлі такої кількості негативних новин можуть губитися позитивні зрушення в справах Майдану. Скажімо, Апеляційний суд Києва кілька місяців тому присудив реальне покарання вже згаданому Крисіну: п’ять років тюрми за «хуліганські дії», унаслідок яких, зокрема, загинув журналіст В’ячеслав Веремій. Також доволі оперативно призначили розгляд великої справи про викрадення Луценка й Вербицького в Бориспільському районному суді: впродовж п’яти діб. Зазвичай на те служителям Феміди потрібні значно більші строки, — приблизно рік, — тож це можна записати в плюс. Окрім того, із перемінним успіхом тривають суди щодо нападів силовиків на Автомайдан, розгонів протестувальників, нападів на студентів тощо. Стабільно просувається суд у справі про розстріли на Інститутській: приблизно восени в залі судових засідань мають звершити допити потерпілих і перейти до свідків та дослідження доказів.
Якщо казати про конкретні цифри, то з початку року Управління спецрозслідувань повідомило про підозру 28 особам: із них 14 правоохоронців, п’ятеро прокурорів, п’ятеро суддів, троє цивільних та один слідчий. У судах опинилося дев’ять обвинувальних актів щодо 22 людей. Також є один обвинувальний вирок — позбавлення волі. Лишається сподіватися, що судді спрацюють якісно в інших справах, оскільки від них не останньою чергою залежить результативність роботи слідчих. І, врешті, усі провадження щодо злочинів часів Майдану дійдуть до логічного завершення — реальних вироків.