Пригадуючи, який шалений опір чинили їй певні сили, неважко уявити й масштаби майбутнього саботажу і нагорі, і на місцях. Але найбільше я боюся недольоту, того, що медреформа, перефразовуючи відому приказку, обмежиться перестановкою ліжок у стаціонарі. Автономізація медзакладів, уведення страхової медицини, перехід на міжнародні протоколи лікування — все це чудово й правильно. Однак українській медицині потрібна не лише управлінська оптимізація та науково-технічна модернізація, а й революція відповідальності.
Мене тішить, що МОЗ нарешті оголосило війну гомеопатам, але псевдолікарів не бракує й у офіційній медицині. Можливо, у якійсь паралельній реальності хворий приходить до найближчої лікарні, звертається до профільного фахівця й отримує необхідну допомогу. Але лікування в Україні — російська рулетка або принаймні рівняння з багатьма невідомими. Припустімо, у вас виникли проблеми з нирками. До якої лабораторії краще нести аналізи? Де знайти толкового УЗД-спеціаліста? Зрештою, до якого з 10 доступних урологів і нефрологів звертатися? У пошуках бодай якихось наводок пацієнти слухають сарафанне радіо уважніше, ніж радянські дисиденти «Голос Америки».
І недарма слухають, бо підозрілість збільшує шанси на одужання, а іноді навіть на виживання. Так склалося, що диплом медінституту, білий халат і завішаний сертифікатами кабінет ще не гарантують, що перед вами справді кваліфікований медпрацівник, а не коновал. Знайти лікаря-чудотворця мріє кожен хворий, але більшість шукає того, хто бодай якось підлікує і при цьому не надто нашкодить. Мій приятель уже витратив понад тисячу доларів, щоб виправити помилки стоматолога. Знайомій пенсіонерці довелося вдруге ламати руку, бо її неправильно загіпсували в черговому травмпункті. Я вважаю себе щасливчиком, але й сам колись мав підозру на онкологію, бо в сертифікованій і дуже-дуже розкрученій лабораторії неправильно зробили аналізи.
А ще від лікарських помилок помирають. Так, медицина не арифметика, і час від часу помилявся навіть Гаус. Але іноді люди гинуть через елементарну некомпетентність медиків. Приміром, нещодавно на Тернопільщині помер хлопчик, бо в районній лікарні не змогли відрізнити заворот кишок від теплового удару. На Вінниччині поховали чоловіка, бо лікарі не вгледіли напад апендициту. І це лише окремі випадки, які першими спали на думку. Справжні масштаби лиха уявити складно. Навіть у США з їхніми Obamacare і розвиненою медициною від лікарських помилок щороку гине до 250 тис. пацієнтів. За даними ВООЗ, в Україні від лікарських помилок щодня помирає шестеро осіб, але довести провину медиків і домогтися покарання вдається лише в деяких випадках, причому експертно-судова тяганина може тривати роками.
Так що частина медиків почуваються майже недоторканними, і не варто пояснювати, як це становище розкладає українську медицину. Проблему в МОЗ розуміють і навіть дають поради, як знайти нормального лікаря. Наприклад, рекомендують дослухатися до сарафанного радіо або ставити на прийомі провокаційні запитання. І справді, не слід лікуватися в того, хто радить гомеопатію та різні «фуфломіцини». Але якщо ви мешкаєте в провінції, є висока ймовірність, що всі медики в радіусі 50 км будуть саме такими. Не кажучи про те, що раптовий напад незрозумілої хвороби — не найкращий час починати пацієнтське розслідування.
Є в планах реформаторів й інституційні заходи. По-перше, збираються ввести електронну базу лікарських призначень, яку контролюватиме Національна служба здоров’я. По-друге, буде запроваджено індивідуальне ліцензування лікарів, які персонально відповідатимуть за результати своєї роботи. Не вмієш працювати? Ліцензію на стіл і геть із професії! І по-третє, реформатори збираються ввести конкуренцію за пацієнтів, яка видавлюватиме з медицини менш професійних лікарів. У теорії все це має дати хороші результати. Але є кілька заковик, які ставлять результати медреформи під сумнів.
Читайте також: Верховна Рада запустила медичну реформу
По-перше, встановити факт лікарської помилки має клініко-експертна комісія. В ідеалі ця комісія має складатися з незаангажованих фахівців, які не захищатимуть колег із міркувань корпоративної солідарності. Однак ми вже не раз бачили, як працює кругова порука депутатів, суддів і чиновників. Чим медики гірші? А по-друге, висновки будь-яких комісій можна оскаржити. Пам’ятаєте, скільки було радощів через переатестацію поліції? А сьогодні половина люстрованих поліцейських уже відновилися на своїх посадах через суд. Та що поліція — повернувся на посаду й суддя КСУ Пасенюк, якого у 2014-му з помпою звільняли за порушення присяги. Тож дотиснути медиків реформаторам буде дуже й дуже непросто.
Утім, якщо їх не дотиснути, результати реформи можуть виявитися набагато скромнішими, ніж хотілося б усім нам.