У травні інший журнал PLoS ONE відкликав статтю з описом цього «феномену» під впливом критичних коментарів. Цьогорічну премію від Міністерства освіти Росії «За верность науке» в категорії «Антинаука» дали компанії «Материа Медика Холдинг», що є найбільшим російським виробником гомеопатичних засобів зі щорічним оборотом близько $150 млн. «Материа медика» і реліз-активність пов’язані з ім’ям однієї людини — Олєґа Епштейна, директора цієї компанії й члена-кореспондента Російської академії наук. Є у фірми філіал і в Україні.
Припустімо, у когось є план напитися. Та не просто напитися, а напитися «гомеопатичною» горілкою. Для цього він припас півлітрову пляшку звичайної горілки. Її міцність буває різна, візьмімо для прикладу 40%. Це означає, що в пляшці близько 200 г спирту, або ж приблизно 3×1024 молекул спирту. Тепер віділлємо 495 мл горілки, а в пляшку додамо стільки само води. У ній залишиться 2 г спирту. Ми розвели С1, тобто зменшили масу діючої речовини — спирту — у 100 разів. Тепер горілку обов’язково треба «потенціювати», тобто кілька разів струсити. Після 13 таких розведень, тобто за С13, кількість молекул спирту зменшиться в 1026 разів — у пляшці не залишиться жодної молекули спирту! Напитися такою «гомеопатичною» горілкою, або ж чистою водою, якою вона тепер є, навряд чи вийде. Проте за логікою гомеопатів цей «розчин», тобто чиста вода, тепер повинен мати протилежні до горілки властивості, а саме допомагати під час похмілля. Гомеопати використовують у своїй діяльності навіть більші розведення — до С200. За такого показника жодної молекули діючої речовини не залишилося б не тільки у препараті, а й у всьому видимому Всесвіті.
Читайте також: Як відучити українців від Google-терапії
Попередній абзац описує логіку створення гомеопатичних препаратів — первинну кількість діючої речовини розводять до С10, С20 і навіть С200, після чого утворений розчин (звичайна вода) має допомагати від того, до чого призводить сама діюча речовина. Наша «гомеопатична» горілка повинна лікувати похмілля. Гомеопатичний препарат Belladonna з діючою речовиною із однойменної рослини має допомагати за наявності нервових розладів. Препарат Mercurious на основі оксиду ртуті, який вигадав ще засновник гомеопатії Крістіан Ганеманн, використовують і нині для «лікування» застуди, кашлю, головного болю.
Незважаючи на те що гомеопатія жодним чином не може лікувати хвороби, адже не має молекул діючої речовини, у неї чимало прихильників, а в деяких країнах вона включена до переліку препаратів, що надаються медичною страховкою. Українське Міністерство охорони здоров’я застерігає від використання гомеопатичних препаратів, адже введена в оману людина може не лікуватися необхідними їй засобами. Національна рада здоров’я та медичних досліджень Австралії, об’єднавши висновки близько 1,8 тис. робіт, зробила заяву про «відсутність наукових доказів належної якості, що гомеопатія здатна лікувати хвороби». Федеральна торговельна комісія Сполучених Штатів ухвалила закон, згідно з яким виробники ліків мають доводити їхню результативність або ж писати на упаковках, що доказів ефективного використання немає. Комісія з боротьби зі лженаукою Російської академії наук торік видала меморандум, у якому доводить, що гомеопатія — типова псевдонаука.
Читайте також: Змінитися, щоб бути лідером
Російські гомеопатичні компанії нервово реагують на чергові докази своєї псевдонаукової діяльності й намагаються захистити честь своєї «науки» в судах. Компанія «АлексАнн» подала в суд на Комісію з боротьби із лженаукою РАН з метою отримати 30 млн руб. компенсації за моральну шкоду, завдану згаданим вище меморандумом. Гомеопати планують довести, що наведені в ньому факти — це лише приватна думка кількох науковців. В офіційному коментарі щодо премії «Антинаука» від Міністерства освіти «Материа Медика» зазначила, що «вільна у виборі засобів, аби захистити порушені права», натякаючи на органи правопорядку. Два роки тому російська Національна рада з гомеопатії намагалася через суд змусити журнал «Вокруг света» прибрати статтю, яка «порочить методи гомеопатії», і відшкодувати моральні збитки. Гомеопатам цього не вдалося.
Із наукою в них також не виходить. Статті в наукові журнали, у яких нібито описується якийсь ефект від гомеопатії, ретельно перевіряють і знаходять помилки в методології чи висновках. Тому гомеопатам залишається або публікуватися в «мурзілках», журналах, які публікують будь-що, або придумувати обхідні маневри, щоб просувати свої статті в нормальні журнали. У випадку з PLoS ONE та кількома іншими виданнями гомеопатію назвали «реліз-активністю», що, цілком можливо, ввело рецензентів в оману. Такий її «ребрендинг» може також збити з пантелику людей, які приходять в аптеки по ліки, а також фармацевтів і лікарів.
Олєґ Епштейн стверджує, що в надвеликих розчинах вихідної речовини виникає особлива активність, яку він назвав «реліз-активністю». Носієм останньої є «дискретний супрамолекулярний матеріальний фактор». Епштейн також зазначає, що «фізичні принципи реліз-активності невідомі» й «фізичне явище, що виникає в надвеликих розчинах, є інтелектуальним викликом для науковців, який потребує введення нових фізичних концепцій для його пояснення». Проте вводити нові фізичні принципи й не потрібно: описаний «феномен» відрізняється від гомеопатії лише назвою.
«Материа Медика» випускає низку реліз-активних препаратів: «Анаферон» для лікування ГРВІ, противірусний та антигістамінний «Ергоферон», заспокійливий «Тенотен», «Імпазу» для лікування еректильної дисфункції (так, це гомеопатична «віагра»), «Пропротен-100» проти алкоголізму, «Дієтрессу» проти зайвої ваги та чимало інших. Усі ці препарати продаються в Україні. Ціни на «Анаферон дитячий» стартують від 70 грн за пачку, доходячи до більш ніж 400 грн за «Дієтрессу». Коли врахувати, що ці препарати, по суті, просто цукор, то кілограм такого цукру коштуватиме близько 5 тис. грн (якщо брати, скажімо, 20 таблеток «Анаферону» з масою 15 г).
Читайте також: Премія Вольфа для українця, квантова пам’ять та вакцина від раку
У заявленому виробником складі «Анаферону дитячого» містяться антитіла до гамма-інтерферону людини в кількості не більше ніж 10-24 г на 1 г препарату. Це означає, що жодної молекули антитіл там немає. Гамма-інтерферон — це білки, що стимулюють імунну систему протидіяти вірусам. Антитіла до них мають діяти навпаки, пригнічувати дію гамма-інтерферону та імунітету. Це суто гомеопатичний підхід — «подібне лікувати подібним». Реліз-активність пов’язана з «пам’яттю води», псевдонауковою теорією, згідно з якою вода має зберігати інформацію про всі речовини, що колись містилися в ній.
У статті Епштейна і його співавторів у PloS ONE було відразу кілька проблем. Вони не сказали про конфлікт інтересів, адже «Материа Медика» і продає ті самі реліз-активні препарати, і має прямий зиск із публікації. Через використання розчинів, у яких не залишається молекул діючої речовини, об’єкта дослідження в статті немає. Автори посилаються на велику кількість своїх попередніх робіт або ж інших працівників «Материа Медика», тобто ефект реліз-активності не підтверджений незалежними від компанії дослідниками. Також зазначається, що отримані дані, найімовірніше, виникли через похибки в лабораторному обладнані, які автори не врахували. Під тиском критики журнал відкликав статтю, проте до того вона була на сайті чотири роки. І це викликає чимало запитань.
Як так сталося, що відомий науковий журнал публікує статті про ефект, який є просто перейменованою гомеопатією? PloS ONE — це один із «мегажурналів», що працює за схемою «відкритої науки». Такі видання приймають велетенську кількість статей (2016 року опублікував більш ніж 22 тис.), витрати на публікацію покладаються на науковців (у цьому журналі вона коштує $1595), зате самі матеріали розміщуються у вільному доступі. При цьому PloS ONE забезпечує швидку систему рецензування, а статті відбирає не за значущістю наукових результатів, а за коректністю методології. Це схоже на науковий конвеєр: десятки тисяч матеріалів щороку зі зменшеним часом публікації. І історія зі статтею російських гомеопатів показує, що така схема може призводити до збоїв.