У російських соцмережах другу добу обговорюють вихід 15 березня "документального" фільму "Крим. Шлях до Батьківщини", приуроченого до річниці анексії Криму. Одні називають кінострічку ганебною, інші відверто дивуються нахабності Путіна, треті шукають приховані аналогії з ситуацією на Донбасі. Вистачає й схвальних відгуків, де возвеличують "імперію" та "вождя", який таким чином "надавав ляпасів лідерам Заходу".
Тиждень.ua зібрав найбільш яскраві критичні коментарі російських публічних осіб щодо виходу в світ "історичного" фільму.
Євгєній Бабушкін, журналіст, у своїй рецензії називає фільм епосом, який закріплює смак перемоги подібно до того, як сухар закріплює хапальний рефлекс вовкодава.
Журналіст відзначає, що ця кінострічка є гігантською і навряд чи у ніч на понеділок усі росіяни додивилися її до кінця. Але, за словами Бабушкіна, у наш час епоси існують не для того, щоб у них вчитувалися. Вони просто є і всього на всього підмінюють наукову картинку світу.
"Чверть законного часу займає документальна зйомка. Чверть – Путін та інші розповідають, як все було. І ціла половина – це сама "реконструкція", тобто художня постановка. Реальних кадрів, які б підтверджували версію переможців, явно недостатньо. Ллється музика, мерехтить значок. Відфотошоплений до стану настінного календаря сонячний Севастополь. Крим приєднали всього рік тому, в епоху розквіту засобів відеозапису – бери та й знімай документалку на хронікальному матеріалі", – іронізує журналіст.
Постановочні сцени масштабні, присутні безліч масових сцен та спецефектів, фільм навіть не намагається бути логічним.
"Мову спектаклю зрозуміти просто: вату у вуха – і вперед", – зазначає Бабушкін.
На переконання Бабушкіна, фільм є суцільним перебільшенням. "Як надуті силіконом вуста красуні "у віці". Як пелюстка штучного тюльпану з різким відливом. Фарби згущені, всі занадто жестикулюють, музика занадто тривожна, погляди занадто трагічні. Так, будь-яка пропаганда плакатна, вона завжди "занадто". Але це – занадто навіть за мірками агітки", – резюмує він.
Андрєй Ілларіонов, колишній радник президента РФ, називає окремі заяви в фільмі відвертою дезінформацією та фальсифікаціями. Зокрема, мова йде про обстріли кортежу Януковича, загиблих під час так званого Корсунського погрому, ультиматуми Києва Сімферополю щодо знесення пам'ятника Леніну.
Він зазначає, що навіть на фоні попередніх заяв Путіна нинішня його відвертість є безпрецедентною Виникає питання: для чого це було зроблено?
Ілларіонов пропонує кілька версій: щоб знову на принципово новому рівні зафіксувати в російському публічному просторі його особисту участь в захваті Криму, тим самим зробити внесок в ідеологічне обгрунтування безальтернативності власної особистості в Росії; ще раз публічно заявити про готовність шантажувати сусідні до Росії країни, Європу, весь світ можливістю застосування російської ядерної зброї; ще раз нагадати Заходу (перш за все, США) про зроблені раніше пропозиції щодо сумісної участі в формування нової (пост-Кримської) системи міжнародних відносин з де-факто визнанням Заходом сфери привілейованих інтересів Кремля.
Підсумовуючи, він називає фільм цинічним, таким, що напоказ виставляє ті негативні якості (брехня, лицемірство, підступність), які зазвичай намагаються всі приховати.
На глибоке переканання Ілларіонова, путніський режим приступив до руйнування людської моралі, коли стираються поняття "добре" і "погано", виправдовується аморальність та оспівуються "подвиги Каїна".
Міхаїл Зигар, журналіст, підкреслює стовідсоткове авторство над фільмом російського президента.
"Фільм-зізнання – дивовижний жанр. Для чого він був потрібен Путіну? По суті, все сказане ним зводиться до однієї думки: "Це все зробив я сам". Методично розповідаючи подробиці приєднання Криму, Путні натискає на одну думку: "Наша перевага знаєте в чому полягала? В тому, що я займався цим особисто. Не тому, що я там все правильно робив, а тому, що коли це роблять перші обличчя держави, то виконавцям легше працювати", – розмірковує журналіст.
"Робота, виконана президентом, настільки захоплююча, що мимоволі хочеться йому допомогти – і зняти пріквел саги "Крим. Шлях на батьківщину", щоби розповісти, яким чином він дійшов до минулорічних рішень. Зібрати попередні 15 років відносин Путіна та України", – зауважує Зигар.
Віктор Шендеровіч, російський сатирик, зазначив, що після зізнань Путіна у фільмі про окупацію Криму, президента чекає покарання за законом, і він (Путін -ред.) це добре усвідомлює.
Якщо перекладати слова Путіна з фільму про Крим на раціональну мову месседжа, це буде звучати так: так, я відморозок, бійтеся мене, я не жартую. І незалежно від того, сказав він правду чи збрехав за звичкою – це вкотре нагадує нам, що на поверхню із Кремля Путін виходити не збирається. Оскільки поза абсолютною владою, в полі закону, після таких зізнань його чекає довготривалий арешт, і він не може цього не розуміти».
Лія Ахєджакова, актриса, що виступала проти путінської агресії проти України назвала фільм жахливим і безсоромним.
«Прийшов у гості Олєг Басілашвілі. Вирішили за чаєм увімкнути телевізор, і там цей жахливий, ганебним фільм про Крим. Жахливий фільм абсолютно", – зазначила вона.
За її словами, відняли, украли Крим, зробили ворогами близький народ.
«Ворогами на століття. Дуже тяжко на душі, камінь, просто камінь лежить», – підкреслила актриса.
Ілья Яшин, російський опозиціонер, вражений легкістю та невимушеністю зізнань Путіна в тяжких злочинах проти людства.
"Те, як легко і відверто Путін на ТБ розповів про воєнну операцію в Криму, вражає. Вражає, в першу чергу, самовпевненість цієї людини. Він невимушено наговорив собі на повноцінне кримінальне провадження в міжнародному суді", – пише опозиціонер.
"Тепер кожен знає ціну путінському слову. Воно нічого не варте. Путін довів, що публічна брехня для нього є нормою. З цинічною усмішкою він брехав рік тому, з цинічною усмішкою заперечив свою брехню тепер", – підкреслив Яшин.
Політик переконаний, що приблизно так само варто сприймати слова Путіна про відсутність російської армії на Донбасі.
"Він, схоже, насправді впевнений, що йому ніколи ні за що не доведеться відповідати. Таке світосприйняття приходило до багатьох людей, наділених абсолютною владою упродовж 15 років. Але, до слова, для багатьох воно оберталося драматичною помилкою та сумним фіналом", – підкреслив Яшин.
Він вважає, що шанси на те, щоб відповідати за свої дії, Путін різко збільшує сам.
"Якщо людина серйозно кидається фразами про використання ядерної зброї, то вона фізично небезпечна для близьких. Небезпечна і для своїх громадян, і для всього світу", – резюмував російський опозиціонер.
Дєніс Тукмаков, журналіст, назвав весь фільм "прямим посиланням до Донбасу".
"Слухайте, та весь фільм – це пряме посилання до Донбасу. У ньому дані три офіціозні виправдання «Чому в Донецьку-Луганську не вийшло так само». І вкраплений один прозорий меседж – «Але Донбас ми однак не здамо», – зауважує він.
"Сьогодні, в березні 2015 року, навіть Кремлю не під силу виставити справу так, щоб у масовій свідомості ці слова сприймалися лише стосовно Криму – а Донбасу начебто й не стосувалися зовсім", – підкреслює журналіст.
"Тим паче, що по всьому фільму рефреном пройшло нав’язливе твердження-примовляння «Добре, що не як в Донбасі!» Значить, запустивши фільм на широченну аудиторію, Кремль, по суті, розписався і за «Людей Донбасу» теж. Інакше це було б безглуздим путінським самовикриттям. А для чого йому такі самостріли?", – завершує риторичним питанням Тукмаков.