Український уряд має створити суспільство, у якому різноманітність рас розглядатимуть не як загрозу, а як джерело збагачення
В Україні, попри тривожне зростання насильницьких нападів, спрямованих проти іноземців та представників етнічних і релігійних меншин, влада не бажає визнати расистський характер подібних злочинів і, тим більше, не вживає рішучих дій, спрямованих на викорінення расизму.
Згідно з даними неурядових та міжурядових організацій, 2007 року в Україні було скоєно 60 расистських нападів, шість із них призвели до загибелі жертв. Протягом цього року зафіксовано 30 расистських інцидентів, чотири з яких – убивства. Більшість жертв – африканського або азійського походження. Найчастіше міліція не спромоглася достатньо швидко відреагувати на прохання жертв расистських нападів про допомогу або відмовилася реагувати. В багатьох випадках жертви не повідомляють про злочини, тому що вони просто не вірять у можливість справедливого розслідування їхніх справ. Людей «немісцевої» зовнішності без причини зупиняють для перевірки документів. Міліція брала відбитки пальців та фотографувала всіх членів де-яких ромських громад, включно з жінками та дітьми, вочевидь, лише через їхню етнічну належність. Подібний расовий профайлінґ (виокремлення тільки на основі расової чи етнічної належності – прим. пер.) порушує міжнародні зобов’язання України.
Україна не єдина країна, що виявляється неспроможною виконувати свої міжнародні зобов’язання стосовно проблем расизму та расової дискримінації, однак Amnesty International дуже занепокоєна відсутністю консенсусу між українськими урядовцями щодо зростання проявів расизму. Без офіційної статистики справжній масштаб та характер проблеми й на- далі лишаються прихованими, а, отже – не можна вести мову про будь-який осмислений діалог.
Ключем до попередження та викорінення расизму і дискримінації є чітка, послідовна та недвозначна політична воля, спрямована на подолання цих явищ, виявлена на всіх рівнях уряду й органів влади. А це вимагає чітких, недвозначних та публічних заяв – з найвищого до найнижчого рівня – про те, що расизм та дискримінація не є явищами, які толеруватимуть в Україні. Amnesty International, як всесвітня організація, висловлюватиме свої побоювання та рекомендації міжнародній спільноті, як-от: ООН, Раді Європи та Європейському Союзу, закликаючи їх натиснути на українську владу, щоб вона поважала свої міжнародні та внутрішні зобов’язання.
Український уряд має намагатися створити суспільство, в якому різноманітність розглядатимуть не як загрозу, а як джерело збагачення. Уря- дові заходи, спрямовані на це, лише посилять позиції України та роль, яку вона може відігравати на міжнародній арені в усіх сферах.