Про це пише у коментарі американського дослідницького центру Rand старший науковий співробітник центру, PhD з економіки Браунського університету Вільям Кортні та міжнародний дослідник у сфері оборони Пітер Вілсон.
Москва оприлюднила вимоги безпеки, які звучать агресивно, однак свідчать про те, що вона може недооцінювати як НАТО, так і Україну. І хоча будь-яке нове вторгнення Росії може бути руйнівним, у Кремлі повинні готуватися до можливості отримати відсіч.
Раніше Кремль часів Брежнєва недооцінив Захід. Наприкінці 1970-х років СРСР почав розгортати балістичні ракети SS-20, спрямовані на Європу та Японію. Незважаючи на запеклу кампанію пропаганди, дезінформації та залякування від Москви, НАТО у відповідь розмістило в Європі ракети схожої дальності. Не зумівши налякати Альянс, радянські лідери “втратили обличчя”. Тоді до влади прийшов лідер лібералізації Михайло Горбачов, який домовився з президентом Рональдом Рейганом про заборону ракет з обох сторін.
Радянські лідери в під час “застою” ймовірно самі повірили власній пропаганді про те, що Захід слабкий і роз’єднаний, сьогодні Кремль робить таку ж помилку.
17 грудня Москва оприлюднила безпекові вимоги, які фактично вимагають від США виходу з Європи та розпаду НАТО, а вже через день Кремль заявив, що може “підвищити ставку”.
На своїй прес-конференції 23 грудня Путін заявив, що “поки що бачив позитивну реакцію” на пропозиції Москви, проте супутникові фотографії свідчать, що в середині грудня Росія все ще розміщувала біля українських кордонів танки, балістичні ракети малої дальності та іншу зброю.
Запропоновані угоди мають на меті заборонити НАТО приймати будь-які “колишні радянські республіки”, навіть якщо НАТО виступає проти. Відповідно до них, НАТО мало б вивести інфраструктуру зі східних країн, однак посилення російської загрози для України швидше спонукає НАТО зробити протилежне.
21 грудня президент Владімір Путін натякнув, що мета нових нереалістичних вимог – допомогти створити виправдання для війни: “Якщо наші західні колеги продовжуватимуть чітку агресивну лінію, ми вживемо пропорційні військово-технічні контрзаходи”.
Читайте також: "Ризики повномасштабного нападу". Як розвивається сюжет про стягування російських військ до кордонів України
Щодо можливого розвитку подій, автори зазначають, що війна завжди містить невизначеність, але кілька міркувань можуть бути актуальними. Зокрема, будь-яка спроба захопити значну територію на схід від Дніпра, включаючи такі міста, як Харків, Дніпро, Одеса і, можливо, Київ, складна для виконання і потребувала б часу. Розглядаючи умовний сценарій вторгнення 130 тисяч російських військових, RAND виявив, що для повної розробки та виконання операції знадобляться тижні, якщо не місяці. А вторгнення може зустріти опір і понести великі втрати.
До того ж, якщо у 2014 році російські загарбники зіткнулися з неорганізованою, але рішучою українською опозицією, то цього разу вони протистоятимуть краще підготовленим, озброєним та вмотивованим бойовим силам. Навіть російська атака “шок і страх” — масові електронні та кібератаки, а також загальновійськова операція на кілька фронтів — буде нелегкою справою для Кремля.
Щоб зменшити ризики атак безпілотників, деякі українські війська можуть розійтися невеликими загонами на квадроциклах чи інших мобільних засобах пересування. Мобільні сили, оснащені високоточними мінометами, керованими протитанковими та зенітними ракетами та барражними боєприпасами, можуть зірвати деякі бойові плани Росії.
Крім того, якщо Україна буде під загрозою захоплення або сусідні союзники по НАТО опиняться під загрозою, за важких обставин Північноатлантичний альянс може надати повітряну та морську підтримку. Так було під час війни Судного дня 1973 року – коли Ізраїлю загрожувала потенційна поразка, Сполучені Штати могли перевезти військову допомогу повітрям. Вашингтон тоді не надав зенітні ракети "Стінгер", які могли б збити російські гелікоптери та низьколітаючі літаки, але в екстремальному сценарії США готові це зробити. Кремль очікує, що побоювання НАТО щодо розгортання Росією війни або кібер-атак, високоточних ракет великої дальності чи навіть обмеженого використання нестратегічних ядерних сил утримають Альянс від військового втручання.
Ці занепокоєння дійсно є, проте НАТО може відповісти на агресію власними інструментами примусу. Наприклад – кібератаки, спрямовані на руйнування економіки та фінансової системи Росії та військову логістику російських бійців в Україні.
Україна може розгорнути тривалі повстання проти російських окупантів через партизанські сили. 19 грудня видання The Washington Post заявило, що адміністрація Байдена вивчає способи допомоги партизанам. Повстання могло б бути стійким, якби Україна на захід від Дніпра або сусідня держава-член НАТО стали притулком і джерелом постачання. У той же час, реакція Росії на збройний опір може бути “швидкою, прямою та жорстокою”.
У коментарі автори резюмують, що Кремль помиляється, якщо думає, що Україна чи НАТО легко піддадуться маніпуляціям та агресії. Хоча часу вже обмаль, лідери Кремля могли б замість агресії щодо сусідніх країн спробувати знайти стабільну європейську архітектуру безпеки, яка захищала б інтереси Росії, водночас забезпечуючи суверенітет Україні.