Близько шостої вечора. У будівлі парламенту незвично людно. Зазвичай порожні кулуари заповнені. Незвично активні депутати реєструються і займають місця у залі засідань. Остання заповнена рівно на половину – опозиціонери присутні у повному складі. Разом із ними позафракційні і кількадесят регіоналів. Лідерів опозиції, як і Сергія Тігіпка, який останніми днями встиг відзначитися гучними і досить різкими заявами щодо необхідності переговорів та переформатування керівництва Ради, не видно.
Заступник голови Верховної Ради Руслан Кошулинський відкриває засідання. Хвилина мовчання. А після народні обранці сідають на свій улюблений коник – промови. Байдуже, чи вони про шахти, чи вони про Крим, чи вони про десятки загиблих на київських вулицях. Більшість сходиться до єдиної думки – парламент своїм рішенням має зупинити кровопролиття. Депутати-опозиціонери вимагають вивести силовиків зі столиці і повернути у місця їх постійної дислокації. Закликають працювати цілодобово, якщо це буде необхідно.
До трибуни підходить регіонал Віталій Грушевський, який встиг стати відомим через свій нібито вихід з фракції. Він висловлює жаль за загиблими з обох сторін конфлікту і пропонує… зачекати до 21 лютого, аби зібрати більше депутатів. Присутні регіонала освистують. Доходить ледь не до бійки – опозиціонери блокують депутата у проході і намагаються пояснити йому політику партії. Емоції зашкалюють. Інший представник ПР, Нестор Шуфрич, вступається за освистаного. Грушевського виводять із зали.
Промовці змінюють один одного на трибуні. Майже кожен апелює чи до совісті, чи до відчуття самозбереження регіоналів, закликаючи їх негайно з’явитися у Раді. Закрадаютсья підозри, що опозиція таки не має фізично 226 голосів для прийняття необхідних рішень.
«Без голови парламенту, Володимира Рибака, точніше без його підпису, жодне рішення не вступить у силу. Для того, аби прийняті сьогодні рішення почали діяти, необхідна участь голови Ради. Наразі його немає», – песимістично пояснює журналістам ситуацію позафракційний депутат Сергій Міщенко.
Тим часом колишній член ПР Інна Богословська чесно зізнається – більшості у сесійній залі справді немає.
«Нам трохи не вистачає нардепів для 226 голосів. Так, у нас є більшість депутатів, з якою ми відкрили засідання, але це не ті парламентарі, які голосуватимуть за наші рішення», – зазначала вона.
Читайте також: Доба у вогні: Жорстоке і криваве протистояння у Києві змінило Майдан і Україну
У залі продовжують виголошувати промови. З’являються представник президента Юрій Мірошниченко та відомий олігарх Вадим Новинський, який кілька днів тому був помічений разом із Олександром Турчиновим дорогою до Адміністрації президента, де відбувалися переговори із Віктором Януковичем. До Кошулинського через весь зал біжить депутат від «Батьківщини» Сергій Пашинський. Кілька слів і заступник голови Ради просить скликати депутатів до зали – голосування не за горами. Більшість зібрано. Домовилися.
Під куполом парламенту збираються опозиційні лідери. Шуфрич оголошує, що Володимир Рибак досі в Україні (а не за кордоном) і має проблеми зі здоров’ям. Втім, каже регіонал, спікер може до кінця засідання з’явитися у Раді. Починається реєстрація. 239 депутатів фізично присутні у сесійній залі. Це навіть трохи більше від заявленої опозиціонерами кількості. Напруження повільно зростає. Руслан Кошулинський зачитує постанову, яку мають прийняти народні обранці – а саме засудження силових дій у Києві, виведення силовиків з Києва, звільнення затриманих активістів, закриття проти них кримінальних проваджень тощо. За внесення постанови до порядку денного голосує 238 осіб. Прийняття документа за основу підтримує 233 нардепи. Перші успіхи у голосуванні зустрічають оплесками.
Поправки до постанови вносять тут же, просто на трибуні Ради. Вперше за кілька років депутати не сперечаються і одноголосно підтримують усі зміни.
«Голосуємо! Не тягніть час!», – лунають крики.
«Увага! Ставлю постанову на голосування! Голосуємо стоячи!», – говорить Кошулинський. Система «Рада» починає рахувати секунди. 10… 5… 1… «За» висловлюються 236 народних обранців. Емоцій не стримують. Результат на табло зустрічають радісними криками. Депутати кидаються обіймати один-одного, хтось посміхається, абсолютно всі – аплодують. У сесійній залі лунає Гімн України.
Під час десятихвилинної перерви до ЗМІ виходять лідери опозиції. Наголошують – прийняте рішення набирає чинності від моменту голосування. Тож командири силовиків мають цілком законні підстави зі своїми підлеглими залишити столицю.
Читайте також: Світ про Україну: пора заборонити режим Януковича
«Силовики уже можуть залишити територію Києва. Рішення вступило в силу. Якщо його не підпише Рибак? Що ж, тоді знайдеться та людина, котра зробить це за нього», – натякаючи на Кошулинського говорить щасливий Арсеній Яценюк. Додає – країна повернулася до традицій парламентаризму, оскільки Верховна Рада може приймати незалежні від президента рішення. Втім, яким саме чином це рішення будуть впроваджувати у життя жоден депутат пояснити не може.
Парламентарі знову збираються у сесійній залі. На годиннику майже одинадцята. На голосування виносять чергове питання. А саме – безперервну роботу до вирішення політичної кризи. 229 голосів висловлюються «за». Знову оплески. Втім, Кошулинський тут же оголошує перерву до 10-ї ранку 21 лютого. Народні обранці сприймають таке рішення схвально і сунуть до виходів з парламенту. Журналісти дещо розгублені.
«Чому ми не залишилися голосувати до ранку? Відповідь дуже проста – у нас не погоджені окремі пункти майбутніх рішень, зокрема – щодо повернення до Конституції-2004. Ви бачили – у нас сьогодні не було жодного невдалого голосування. І наше завдання зробити так, аби така ситуація складалася і у майбутньому. Я вас запевняю – завтра зранку ми знову зберемося. І нас буде більше. У нас є ніч, аби узгодити проблемні питання, аби ті мали підтримку і в опозиції, і у більшості», – переконував у кулуарах позафракційний Петро Порошенко.
На площі перед входом до будівлі парламенту гріються міліціонери. У шоломах, бронежилетах, вони обступають бочки з багаттям, час від часу поглядаючи на депутатів, що розходяться.
«Про результати голосування вже знаєте?», – звертаємося в них.
«Ні, а що вони там проголосували?», – із непідробною цікавістю питають ті.
Коротко переповідаємо події останніх годин. У силовиків в очах нерозуміння.
«А як вони без Рибака його реалізовуватимуть? І взагалі – хто ж тоді тут буде стояти? Навіть якщо нас вивезуть звідси до місця дислокації – ми ж через кілька тижнів знову тут опинимося», – роздумує один із обігріваних бочкою.
«Ай, ідуть вони всі під три чорти. Хай **уться як хочуть. Нехай ту Раду спалюють, захоплюють, трощать – я вже задовбався тут стояти. Скільки можна?!», – якось із розпачем у голосі вигукує його колега.
«Я б подивився, хто і як буде роззброювати тітушек згідно з цією постановою», – сумно зітхає третій.
За годину північ. У вікнах Ради ще світилося, втім депутати вже залишили будівлю. На протестувальників з Майдану чекала відносно спокійна ніч після дня вуличних боїв.