17 січня народні депутати вперше після перерви на Різдвяні свята зібралися на пленарне засідання. У перший же день роботи більшість депутатів відмовилися ухвалити фінансовий план Верховної Ради, працівниками якої вони ж і є. Аргументи різні, але результат не новий – востаннє депутати змогли затвердити кошторис Ради аж у 2013 році. Сам по собі факт незатвердження фінансового плану не означає, що парламент залишиться без грошей. Суму видатків на Апарат ВР визначено державним бюджетом і цьогоріч вона становить 1,128 млрд грн. З цієї суми 625 млн грн мають скерувати на здійснення законотворчої діяльності парламенту, 443 млн грн на "Обслуговування та організаційне, інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності" та ще 59 млн грн на "висвітлення діяльності Верховної Ради України через засоби телебачення і радіомовлення та фінансову підтримку видання газети "Голос України".
Це загальні цифри, конкретизувати які й повинен був фінансовий план.
Ризик повторення ситуації, коли Рада не затверджує свій кошторис, став очевидним під час засідання Погоджувальної Ради парламенту за день до голосування у залі. Представник «Батьківщини» Андрій Кожем'якін заявив, що його фракція не підтримає проект, оскільки він передбачає суттєве підвищення зарплат нардепів. Згодом аналогічну риторику взяв на озброєння і «Опозиційний блок». Спікер Андрій Парубій зауважив, що документ необхідно ухвалити і закликав шукати компроміси. Щоправда, залишилося незрозумілим, чим прихильники ухвалення фінансового плану зможуть відповісти на аргумент із зарплатами нардепів після публікації їхніх електронних декларацій.
Голосування наступного дня вже не стало несподіванкою: постанову підтримали тільки 117 депутатів. Цікаво, що за пропозицію Парубія ухвалити документ за виключенням найбільш дискусійного пункту стосовно зарплат народних обранців, проголосували ненабагато більше нардепів – 123. Тепер, ймовірно, видатки парламенту вчергове розподілятиме Комітет Ради з питань Регламенту у ручному режимі, як це відбувалося у попередні роки.
Читайте також: Міграція та мімікрія. Як і ким наповнюються партії на Донеччині
Ухвалення фінансового плану навряд чи корінним чином уплинуло би на діяльність парламенту. Мало вплине і відсутність цього документу. Для такого висновку варто просто порівняти статті видатків, на які щороку витрачає гроші Рада.
Якщо оцінювати загальну суму видатків, то може здатися, що з року в рік у парламенті стаються серйозні зміни (іноді вартістю в сотні мільйонів). В останньому перед революцією 2013 році на Раду з державного бюджету виділили 935 млн грн. Після цього суми зменшили – у 2014 до 687 млн грн, у 2015 до 700 млн грн. Минулого 2016 року бюджет Ради знову суттєво зріс – до 943 млн грн. Цьогоріч кошторис парламенту вперше в історії подолав позначку в 1 млрд грн.
Якщо ж оцінити конкретні статті витрат – стає зрозумілим, що парламент один із найконсервативніших держорганів, де майже не відбулося змін в організації роботи після зміни влади. Наприклад, у 2013 році видатки розподілили так: 55% усіх грошей пішло на «Здійснення законотворчої діяльності парламенту», 32% – на «Обслуговування та організаційне, інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності», а 3% на «висвітлення діяльності Верховної Ради України» через ЗМІ.
У 2017 році пропонувалося на «Здійснення законотворчої діяльності парламенту» направити ті ж 55% коштів, на «Обслуговування та організаційне, інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності» – 39%, а на висвітлення діяльності у ЗМІ – 5%.
За три роки, які розділяють два документи, депутати змогли хіба що позбутися санаторно-курортного комплексу Управління справами Верховної Ради (на який у 2013 році виділили 88 млн грн або 9% усього бюджету) та закрити парламентський журнал «Віче». Найбільше з цих змін скористався телеканал «Рада», фінансування якого зросло з 1% до 4% від усіх витрат (12 млн грн у 2013 та майже 47 млн грн у 2017 році).
Сумнівно, що видатки Верховної Ради зміняться від того, що депутати провалили голосування за кошторис. Якщо подивитися звіти про видатки за 2014 та 2015 роки, то вони також мало чим відрізнятимуться від наведених цифр у відсотках. Скоріше за все, неухвалений документ використають як основу для розподілу коштів.
Апарат
Один із основних аргументів противників затвердження фінансового плану на 2017 рік можна скоротити до одного слова – «автобаза». Суперечки про доцільність утримання парламентського автопарку тривають уже не перший рік.
«Мені не потрібен автопарк Верховної Ради. Я користуюся ним раз на місяць. Тому що це просто не вигідно. Ти дзвониш, вони приїжджають через 40 хвилин, ти просто не встигаєш на зустріч. Давайте відріжемо це і додамо до зарплати депутата» – заявив нардеп Мустафа Найєм.
Читайте також: Рада почала з розминки
«Я стверджую після двох років роботи, що народному депутатові немає куди їздити. Абсолютна більшість твоєї роботи або в цьому будинку, або через дорогу, куди можна дійти пішки… Якщо треба когось відвезти або забрати з аеропорту, то давайте заплатимо за таксі. Це буде в 10, 20 або в 100 разів дешевше для платників податків», – зазначив у кулуарах Ради інший депутат Єгор Соболєв.
Іронія в тому, що між двома наведеними заявами різниця в понад рік. Найєм коментував діяльність автопарку у 2015 році, Соболєв – у 2017. Схожі коментарі роблять й інші депутати, але «віз і нині там». У 2013 році на автобазу витрачали 4% кошторису парламенту або 39,4 млн грн. У 2017 передбачили ті самі 4%, але вже 50 млн грн.
У 2013 році з усіх виділених на автобазу грошей 72% (28,4 млн грн) йшло на зарплату персоналу цієї ж автобази. У 2017 на зарплати, ймовірно, спрямують 64% (32,5 млн грн) видатків цього закладу.
На утримання працівників Апарату Верховної Ради взагалі витрачають левову частку грошей за усіма статтями видатків. Якою б не була назва конкретної статті у кошторисі – чи це «автобаза», чи «Інститут законодавства», чи «управління адмінбудівлями» – але саме на зарплати йде від половини до майже 100% усіх витрат.
На фінансування зарплат у 2017 році Верховна Рада витратить 749,2 млн грн, або 67% загального бюджету парламенту (у цій сумі не враховано зарплати працівників каналу «Рада» і газети «Голос України», які також фінансуються парламентом).
Народний депутат
Дискусія щодо необхідності підвищення зарплат самих народних депутатів нині заздалегідь приречена на провал для прихильників такої ініціативи. З оприлюднених восени електронних декларацій стало відомо, що тільки готівкові статки перших 20 найбагатших нардепів разом складають 3,25 млрд грн. Це втричі більше річного бюджету всієї Верховної Ради. Зрозуміло, що йдеться не про всіх депутатів, але на тлі таких цифр захистити свою позицію у ЗМІ прихильникам підвищення виплат просто неможливо.
Незважаючи на це, тривають спроби збільшити зарплати «тихцем», що в результаті тільки підживлює обурення. У жовтні так сталося з ухваленням постанови № 5000-п під назвою «Про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2017 рік». Серед іншого, постановою хотіли внормувати питання фінансового забезпечення нардепів. Голова Верховної Ради, на думку авторів проекту, мав отримувати 30 мінімальних зарплат, а рядовий член комітету – 25 (близько 36 тис. грн). Також кожному депутатові пропонувалося видавати ще 16 мінімальних зарплат на місяць для оплати праці помічників-консультантів. Постанову підтримали 263 нардепи, але в пресі зчинився скандал і вже за тиждень Раді довелося скасувати своє рішення.
Читайте також: У токсичному середовищі
У проваленому 17 січня проекті про фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради містився додаток, за формою майже аналогічний жовтневому. Хіба що зарплати нардепів пропонувалося рахувати не в «мінімальних зарплатах», а в «прожиткових мінімумах». Також зменшили цифри. Наприклад, голова ВР мав отримувати 20 прожиткових мінімумів, а рядовий член комітету – 16,2 (близько 25 тис. грн). Також передбачалося, що зарплату помічників-консультантів просто прив’яжуть до окладу рядового нардепа з коефіціентом 1,25 (вона мала скласти 31 тис. грн).
Реформа
Деякі народні депутати зізнаються, що збільшення зарплат потрібно не так їм, як для утримання армії помічників, а також на видатки, які дійсно необхідні, але недофінансовуються. Наприклад, іноземні відрядження. Минулорічний бюджет на відрядження використали вже за півроку. Хороший помічник-консультант може поліпшити якість законопроекту або віднайти там «міни» закладені різноманітними лобістами, однак він потребує і відповідної зарплати.
«Внутрішню реформу Верховної Ради» активно просував у медійному просторі колишній спікер, а нині прем’єр, Володимир Гройсман. Проект навіть встигли презентувати в Європарламенті, а активні дії Гройсман обіцяв з вересня 2016 року. Однак після того, як спікер перейшов на інше місце роботи, про проект перестали згадувати. Відповідних законопроектів також не видно. Відомо, що нині в різних підрозділах Апарату Верховної Ради триває аудит. Зокрема, він зараз триває на вже згаданій у тексті парламентській автобазі. Спікер Андрій Парубій пообіцяв проінформувати громадськість про результати. Щоправда, аудит Апарату пропонували провести ще з кінця 2014 року. Залишається сподіватися, що результатів не доведеться чекати до наступного скликання парламенту.