На сесії Венеціанської комісії 14–15 жовтня чимало уваги приділено Україні, зокрема питанням виборів і судочинства
Що активніше західні політики критикують вітчизняний авторитаризм, то затятіше тримається своїх позицій офіційний Київ. Крок за кроком в українського громадянина конфіскують право на плюралізм, свободу протесту, справедливий судоустрій. Там, де публічні люди засуджують тоталітарну практику, правники виявляють невідповідності між вітчизняними законами та європейськими стандартами. Усі 16 років, які Україна є членом Ради Європи, Венеціанська комісія методично виловлює великі проблемні складові нашого законодавства. Нинішній предмет незгоди – новий проект закону про вибори – може стати відправною точкою серйозного конфлікту України з РЄ. Тижню вдалося поспілкуватися з двома очільниками Венеціанської комісії: її головою Джанні Букіккіо та секретарем Томасом Маркертом.
ПРО СИЛОВІ МЕТОДИ В ПОЛІТИЦІ
«Це поки що проект закону, ми не маємо остаточної версії, – пояснив Тижню секретар Венеціанської комісії Томас Маркерт, – тому наші висновки також проміжні. – Відколи документ у нас у роботі, певні покращення з’явилися. Наприклад, стосовно умов діяльності мас-медіа під час виборів. Проте нас дуже засмучує зміна виборчої системи із пропорційної на змішану».
На думку не лише фахівців Венеціанської комісії, а й інших спеціалістів виборчого права, змішана система може ефективно функціонувати лише в тих державах, де суспільство добре структуроване політично, плюралізм не під загрозою, а партії мають стабільну електоральну базу. Тобто не в Україні, де все відбувається з точністю до навпаки. Тому Рада Європи наполегливо рекомендує іншу модель – регіональні відкриті списки, за якими, наприклад, обирають депутатів до польського Сейму.
За такої системи в бюлетенях лише вказують партійність кожного кандидата, але люди голосують за особистостей, які їм видалися кращими. «Автоматом», отже, набирає голосів і партія. Але через посередництво політиків, яких масово підтримали громадяни. Тіньова торгівля місцями у списках, що була розквітла буйним цвітом в Україні, таким чином втрачає свою базу. Регіональні округи за системою, що працює в Польщі, формуються не лише за адміністративним критерієм, а й так, щоб кожен із них гарантовано міг відрядити до парламенту свого представника. Квоти депутатів залежать від кількості виборців, які мешкають у кожному окрузі.
«Венеціанська комісія та Парламентська асамблея Ради Європи спираються на негативний досвід змішаної системи 1998 та 2002 років в Україні, – пояснює голова експертної структури РЄ Джанні Букіккіо. – Місцеві вибори, що відбувалися 2010 року за змішаною системою, так само не мали позитивної оцінки від міжнародної спільноти. Ми хотіли б бачити пропорційну систему з регіональними й відкритими списками. Хочу нагадати, що Венеціанська комісія вивчала 2010 року проект виборчого кодексу, підготовлений спеціальною робочою групою Верховної Ради. Цей текст, який пропонував саме пропорційну систему з регіональними списками, дістав нашу позитивну оцінку. Але робота над цим документом припинилася».
Керівники Венеціанської комісії наголошують на ще одній сумнівній позиції законопроекту від регіоналів: відсутності зрозумілих критеріїв у визначенні виборчих округів. «Ненормально, коли така велика держава, як Україна, стає одним величезним округом, – вважає Томас Маркерт. – Навіть такі маленькі країни, як Ліхтенштейн, мають по кілька округів! За такої системи, як пропонує українська правляча партія, втрачається зв’язок між кожним індивідуальним голосуванням та депутатом, якого обрано до парламенту. Виборчий бар’єр у 5% для політичних партій та заборона політичних блоків ставлять під загрозу плюралізм майбутньої Верховної Ради».
Експертна інстанція Ради Європи вважає неприпустимим, що новий виборчий закон написаний під інтереси лише однієї політичної сили, без жодного урахування побажань опозиційних партій. «Ця змішана система працює в багатьох країнах, – пояснює пан Маркерт. – Але конкретно в Україні ми пригадуємо, як вона щораз демонструвала два порушення: залучення адміністративного ресурсу та висування псевдокандидатів, які називали себе незалежними, але щойно опинившись у парламенті, долучалися до правлячої більшості. 2002 року, наприклад, опозиція виграла вибори. Але владі вдалося, використовуючи лояльних мажоритарників, повністю переграти ситуацію».
У Венеціанській комісії вважають, що закон про вибори можна змінювати лише за згодою всіх провідних учасників політпроцесу. «Система не може надавати привілеї лише одній політичній силі, – наголосив пан Маркерт. – Опозицію примушують до змін, на які вона не погоджується. Це може підірвати довіру до результатів виборів». У висновках засідання Венеціанської комісії, що відбулося 14 жовтня, також зазначено, що «публічна й широка дискусія про зміни до виборчого закону є обов’язковою запорукою його легітимності». Але цього в Україні не сталося.
Читайте також: Як кувалася чергова псевдореформа
ЯКІСТЬ СУДОЧИНСТВА
Цивілізований світ звик зважати не лише на букву закону, а й на сутність дій. Безумовно, оцінюючи незавершену судову реформу в Україні, європейські експерти враховують і формальні ознаки: перелік скасованих повноважень Верховного Суду або список розширених Вищої ради юстиції. Але найважливіше – це новий сенс, який приходить після кожного нововведення.
«Вища рада юстиції має проблемний склад, – вважає Джанні Букіккіо. – Треба змінити принцип її формування. А у Верховної Ради слід забрати повноваження затверджувати суддів на посаді після п’ятирічного терміну перебування на ній».
Стосовно суду присяжних, на запровадженні якого наполягають опозиційні сили, у Венеціанській комісії кажуть, що «цей крок можливий, але він не панацея». На думку пана Букіккіо, треба спочатку напрацювати механізми, котрі дали б змогу поставити до дії систему судів присяжних. «Тут потрібні будуть зміни не лише процедури, а й менталітету», – наголошує голова Венеціанської комісії.
Дорадча правнича структура Ради Європи довго відмовлялася давати прямі оцінки кримінальним провадженням проти опозиційних лідерів в Україні. «Ми не моніторимо цих справ», – відповідали тут лише місяць тому. Але жовтнева сесія Венеціанської комісії дещо несподівано змінила тон у спілкуванні з Києвом. Попри застереження, що питання про вирок Тимошенко не належить до компетенції комісії, офіційні висновки цієї сесії містять чіткі зауваження стосовно Кірєєва. «Тимчасові судді – ті, хто повинен пропрацювати п’ять років до отримання статусу постійних, – не є повністю незалежними, оскільки перебувають під спостереженням перед отриманням призначення. Суддя, який судив колишнього прем’єр-міністра, був насправді все ще тимчасовим», – наголошено у висновках сесії.
Усе це знову – до питання про якість судочинства. Безумовно, українська сторона зможе запропонувати на січневій сесії Ради Європи список покращених законів, ухвалених директив та інших, мабуть, навіть геть не зайвих адміністративних удосконалень. Але як бути із сутнісною природою нинішньої вітчизняної влади? Зі звичкою прориватися силою і не зважати на опонентів? З невмінням дослухатися не лише до політичних конкурентів, а й до міжнародних партнерів?
«Що буде, коли Україна не послухає рекомендацій Венеціанської комісії і затвердить змішану систему виборів?» – запитав Тиждень у Томаса Маркерта. Він лише на мить замислився. «Загалом, рекомендації Ради Європи не є строго обов’язковими до втілення, – зауважив пан секретар. – Але до нашої позиції дослухаються і в Парламентській асамблеї РЄ, і в Європейському Союзі. Добрий діалог і співробітництво з Венеціанською комісією – це якість міжнародних відносин України зі світом».
Тож коли Партія регіонів таки накине силою свій суперечливий закон про вибори, важко спрогнозувати інший розвиток подій, ніж дальша міжнародна ізоляція Києва.
Читайте також: Закон про відсутність вибору: влада формує умови для штучного створення більшості