Письменників можна запитувати про все, лишень не про їхні творчі плани. Більшість із них воліє про це не говорити, щоб не сполохати таке хистке натхнення. Тому і про книжкові новинки ми зазвичай дізнаємося вже напередодні презентацій. Тиждень виправляє таку несправедливість і пропонує ознайомитися з книжками незабобонних українських авторів, які ще пишуться чи тільки-но були дописані. Ця інформація буде корисною для критиків (щоби заздалегідь готувати гострі оцінки), читачів (щоби чекання не було таким тяжким) і, власне, самих письменників (щоби не повторити чиюсь ідею).
Есеїстика, драматургія й історичний роман
Нескладно помітити, що Сергій Жадан завжди намагається після великої прози робити перерву. Але це не означає, що Сергій не пише. Ні, якраз навпаки пише він постійно, вміло чергує літературні жанри, щоб уникати повторюваності у своїх текстах. Тож після презентованого торік роману «Ворошиловград» Сергій Жадан переключився на поезію. «Це буде не просто книжка з новими віршами, там також будуть есеї», – розповідає Жадан. А ось деталі ще одного, напівсекретного, видання письменник наразі не розкриває. Тиждень дізнався лише, що це буде такий собі проект на два голоси, над яким Жадан працює з іще одним українським автором.
Книгу есе «Лексус і китайські кеди: есе про соціальну, національну та політичну нерівність» готує до друку Анатолій Дністровий. «Не люблю говорити, до яких інтелектуальних концептів ця книжка близька чи тяжіє, – говорить письменник, – але загальний її тонус – це бачення сучасного світу з позиції світу периферійного, перехідного, неблагополучного». До книжки ввійдуть есеї, написані протягом 2010–2011 років. Тематично їх можна поділити на три розділи. Перший «присвячений соціальним ландшафтам сучасної глобалізації, тим докорінним змінам, що супроводжують наше життя». Другий – націоналізму та демократії. Третій – «політичному «ядру» Європейського Союзу та його зверхньому, а в політичному сенсі – «млявому» ставленню до Східної Європи та «східних» редутів демократії загалом».
Оксана Забужкопісля епічного «Музею покинутих секретів» та ґрунтовно прокоментованого листування з Юрієм Шерехом-Шевельовим також «перепочиває» в есеїстиці. Тижню письменниця підтвердила інформацію про те, що її нові есеї вийдуть в Україні та Німеччині. Українське видання матиме назву «З мапи книг і людей» і повідає читачеві про людей і твори, які змінили життя самої Забужко. До книги ввійдуть раніше публіковані тексти та цілком нові.
Тайм-аут після великої прозової роботи (роману «Щоденник моєї секретарки») дозволили собі і брати Капранови. Нових романів письменники поки що не планують, а для відпочинку вирішили вправлятися у драматургії. «Задум однієї з п'єс виник після розмови з нашим другом кінорежисером Михайлом Іллєнком, – розкривають творчі таємниці Капранови. – Він сказав, що сьогодні грошей вистачить лише на один кінофільм: двоє заходять у ліфт і тут вимикається світло. Насправді нас це завдання заінтригувало, чи можна створити щось цікаве у такому «тісному» форматі? От ми і пишемо п'єсу про двох людей, які застрягли в ліфті». Водночас брати працюють над ще однією п’єсою, точніше, п’єсою-корпоративом. «Не секрет, що театр перебуває не в кращій ситуації, ніж кіно, – на нові спектаклі треба шукати гроші, – констатують письменники. – А проте процвітає інший, доволі дохідний жанр – корпоратив. От ми і вирішили написати таку п'єсу, де глядачі є учасниками дійства. Веселу і водночас трагічну, власне, таку, яким зараз є життя у бізнесі». Як складеться доля цих п’єс, брати Капранови наразі не знають. Кажуть, читатимуть знайомим режисерам, може, когось зацікавлять. Одне обіцяють наперед – постановки п’єс будуть надзвичайно дешевими.
Не перейшов ні на драматургію, ні на есеїстику Василь Шкляр. Після успішного «Чорного ворона» письменник взявся за ще один історичний роман, про роботу над яким розповідає неохоче. Відомо, що твір матиме назву «Маруся» і повідає читачеві про долю отаманші Марусі, Олександри Соколовської, 16-річної гімназистки з Житомирщини, яка 1919 року після загибелі її братів-отаманів очолила тисячний загін повстанців.
Технотрилер, детектив, фентезі, роман для підлітків
Майстриня психологічних романів Ірен Роздобудько щойно взялася за написання книжки під назвою «Той, що стріляв». «Я спробую розкрити психологію людини, яка служить владі», – ділиться творчим задумом Ірен. Разом із тим письменниця має дві завершені книжки, які вже передала видавництвам. Зокрема, має з’явитися роман «Якби», теж психологічний, але з елементами фентезі. За сюжетом твору головна героїня переміщається у двох часових вимірах, щоби виправити помилки, допущені нею та її батьками в минулому. Ще одна книжка Роздобудько – підліткова – готується до друку. Вона називатиметься «Арсен» і матиме цікаву для аудиторії цього віку детективну основу.
Наступного року письменник-мандролюб Максим Кідрук обіцяє презентувати технотрилер, жанр, «зовсім не відомий в Україні, але скажено популярний у світі». «Основні події відбуватимуться у пустелі Атакама на півночі Чилі, найсухішій пустелі на Землі, – не приховує сюжетних нюансів твору автор. – У центрі подій – міжнародна група вчених, що намагається приборкати створену ними ж катастрофу. До них, спокусившись на великі гроші, приєднується український програміст, який раніше віддалено співпрацював із проектом. Задля поїздки до лабораторії в Атакамі йому доводиться скасувати власне весілля і, відповідно, посваритися з нареченою». Сюжет технотрилера буде закручений на нанотехнологіях та програмуванні. Цікаво, що під час роботи над текстом Максима консультують професійні хімік, лікар-фізіолог і психіатр.
Після двохрічного мовчання є надія, що з’явиться свіжа робота Тані Малярчук. Раніше письменниця обіцяла читачам написати альтернативний історичний роман про бароко, пізніше – книжку про Австрію, в якій ось уже рік мешкає. Врешті, про Австрію Малярчук таки напише, але до цього часу має з’явитися її нова прозова робота під назвою «Біографія випадкового чуда». Зі слів Тані, це найбільший написаний нею текст.
Музикант і письменник в одній особі Олександр (Фоззі) Сидоренко понад рік працює над своєю третьою книжкою «Иглы и коньки». Говорить, «іде важко».
Киянин Андрій Курков вирішив написати роман про Львів, одним із героїв якого стане інший письменник –Юрій Винничук. Робоча назва – «Львівські гастролі Джимі Хендрікса». «В романі є трошки атмосфери від Хічкока, але все закінчується добре», –запевняє Курков.
Євгенія Кононенкощойно дописала нову повість «Альбіна» про київську Лук’янівку. Найближчим часом вона має з’явитися в журналі «Кур’єр Кривбасу». Про інші творчі задуми письменниця не розповідає завчасу.
Ще одна авторка, яку активно намагаються зарахувати до творців жіночої літератури, Галина Вдовиченко нині дописує кілька раніше розпочатих дитячих книжок. А паралельно пані Галя працює над новим романом, який, як каже письменниця, «просто заступив їй дорогу». «Роман вже проступає, немов із туману, – каже Вдовиченко, – сидить у голові, не відпускає. Він буде зовсім не такий, як попередні. Думаю, якщо він вийде під псевдо, ніхто не здогадається, що автор – це я. Наразі наші стосунки з романом лише вибудовуються. Мені самій цікаво: зможу чи не зможу?». Новий роман письменниці настільки несподіваний для неї самої, що вона намагається зайвий раз не розголошувати подробиць. Тижню вдалося вивідати лише одну важливу деталь – новий текст авторка пише від імені… 17-річного хлопця.
А осьЮрій Андрухович сумно зауважив Тижню, що його письменницькі шухляди нині порожні. Довгоочікуваний «Лексикон інтимних міст» уже дописано і навіть надруковано, лишилося презентувати. В одному з видавництв лежить переклад «Ромео і Джульєтти» Шекспіра, а на столі самого патріарха Бу-Ба-Бу – проза Бруно Шульца, яку він саме й перекладає.