Однією з небагатьох російських публічних діячів, котрі називали речі своїми іменами, була правозахисниця Валерія Новодворська (1950-2014). Тиждень публікує окремі тези з її інтерв’ю українському журналісту Дмитру Гордону від 17 травня 2014 року.
“Росія — це імперія зла, спадкоємиця ординської традиції. Коли нас завоювали монголи, і Москва стала власне Московською ордою, засвоївши всю їхню поведінку, цю ординську традицію експансії, безсенсового завоювання. Орда не мала жодної користі від просування на захід. Росії не було жодної користі від створення СРСР та Російської імперії”.
“Росія — глибоко язичницька країна, що вірить не в Бога, а в державу. В Москві храм Христа Спасителя стоїть над автомийкою. Знаю дуже багатьох, хто заїжджав на цю мийку християнами, а виїхали звідти цілковитими атеїстами. Хто ж залишиться християнином під рукою патріарха Алєксія, який заохочував юнаків їхати до Чечні і там вбивати, а сьогодні лиже п’яти Путіну? Це ж не церква! Це ідеологічний відділ ЦК “Единой России”!”
Читайте також: Нездатність керувати собою: казус Росії
“Горбачов Путіна побоюється, особливо після історії з Литвиненком. Будь-які заклики йти на вибори як антипутінський кандидат викликають у нього жах. Думаю, що він знає, хто такий Путін насправді. Єльцин також все зрозумів, але до кінця мовчав. Хоча зрозумів він це доволі рано. Як тільки гімн РФ змінили, всім стало зрозуміло, хто такий Путін. Горбачов спинявся перед кров’ю — коли він наражався на спротив, він зупинявся. Свободу можна було купити ось такою, відносно недорого ціною. Гадаю, що війну в Чечні він би не продовжував, наразившись на таку відсіч. На жаль, Єльцина кров не злякала — і, власне, чеченська війна поховала російську демократію”.
“Путін — чекістська шкура, мстивий, жорстокий сталініст. Немає жодної хорошої речі, яку б він зробив. Щодо помилок, то їх у нього немає, одні суцільні свідомі злочини. Путін — це породження тієї радянської тіні, з якої він вийшов. Він набагато старший за сьогоднішній день. Як не дивно, він має психологію вихідця із сталінської доби. Він не все може собі дозволити, але як же ж він ненавидить сучасність, пресу! Це стало видно ще в часи ситуації з підводним човном “Курськ”, коли він примудрився звинуватити журналістів у тому, що цей човен потонув. У Путіні окрім того, що він розвідник, є й сильний маніакальний елемент. Коли він став прем’єр-міністром, то перше, що він зробив, це прибіг на Луб’янку і відновив там барельєф Андропова. Погодьтеся, це не найголовніше завдання для прем’єра. Заміна гімну — це також чистої води маніяцтво”.
“Партія "Єдина Росія" усіма силами прагне, аби її партійні збори скидалися на з’їзди КПРС. Їм хочеться мати оцю гітлерівську схему: "Один фюрер, один рейх, один народ". Вони розігрують сценарій із культом особи, але виходить це смішно. Тому що у КПРС була доктрина, а у цих жодної доктрини немає”.