Трохи раніше, наприкінці 1970-х років, відбулася схожа кампанія, що переконала американців відмовитися від нейтронної бомби. Насправді цю корисну зброю можна було застосувати для протидії радянському танковому вторгненню, не перетворюючи Західну Німеччину на звалище радіоактивних відходів. Проте радянська пропагандистська машина майстерно зобразила її «капіталістичною бомбою», яка знищує людей, не пошкоджуючи майно.
Президентська Адміністрація Джиммі Картера тимчасово зупинила виробництво нейтронної бомби. Рональд Рейґан не відступався від ракет середньої дальності. Зрештою, СРСР погодився прибрати зі Східної Європи свої ракети SS-20 у межах Договору про ліквідацію ракет 1987-го. Обидві сторони знищили свої ракети середньої дальності. Так було краще для всіх (за винятком виробників зброї).
Тепер Договір усім не подобається. Росія порушила його умови, розробивши нову крилату ракету наземного базування. Кремль скаржився, що американські системи протиракетної оборони в Румунії та Польщі можуть використовуватися для нових ракет США, які суперечать Договору й становитимуть загрозу для РФ. Американців непокоїть Китай, тому обмеження Договору їм дошкуляють.
Так само, як колись Леонід Брежнєв, Владімір Путін — затятий противник розташування нових американських ракет у Європі. Він кидає страшні погрози про схожі дії у відповідь, але не дурний: знає, що Росія не Радянський Союз і може дорівнятися до США хіба що за обсягом апокаліптичного арсеналу «стратегічних» ядерних озброєнь. Решта її військового арсеналу — дріб’язок. Резонансні нові гіперзвукові ракети та підводні дрони — радше фантастика, ніж військова справа.
Справді потужною зброєю РФ є гучні новини. Погрожуючи гонкою озброєнь, росіяни реалізують дві мети. По-перше, послаблюють підтримку європейцями НАТО. Західноєвропейці швидко забувають, що американці врятували їх від комунізму та довели «імперію зла» до краху. Багато хто інстинктивно схиляється до пацифізму. Коли Путін «брязкає зброєю», французи, німці, італійці та інші воліють, щоб американці забиралися зі своєю «ядерною парасолькою». По-друге, російський президент прагне налаштувати американців проти Північноатлантичного Альянсу. Якщо Москва погрожує Сполученим Штатам через їхні спроби захистити Європу, американці замислюються, навіщо їм ризикувати. Вони й так утомилися від скнаристих союзників, які так мало витрачають і так багато скаржаться. Насправді в трансатлантичному альянсі важать не тільки шкурні інтереси, а й принципи. Американська зовнішня політика краще працює за наявності союзників, і європейці, попри всі вади, можуть дати немало. Однак чинну Адміністрацію такі аргументи, хоч і підкріплені історією, не вражають.
У союзників зв’язані руки. Їм лишається сподіватися, що Адміністрація Дональда Трампа почне серйозні переговори з Росією та Китаєм щодо боєголовок, ракет, гарячих ліній і космічних озброєнь. Ядерне стримування забезпечує мир, але тільки за умови мінімізації шансів на випадковість і непорозуміння.
Читайте також: США запропонували НАТО ввести санкції щодо РФ через порушення угоди про ліквідацію ракет — ЗМІ
Союзники НАТО мають усвідомити, що їхній засіб стримування надміру залежить від стратегічних ядерних озброєнь Сполучених Штатів. Якщо Путін спрямує свої «іграшки» проти Європи, європейцям треба мати відповіді — бажано такі, що роблять світ безпечнішим місцем, а не навпаки. Як варіант: більше неядерної високоточної зброї, як-от крилата ракета JASSM малої радіолокаційної помітності, яку Польща купує в США. Можна також посилити невійськові засоби стримування, зокрема експлуатувати велику взаємозалежність Росії та Заходу: «У нас ваші гроші — відваліть, якщо хочете їх побачити!».