На пострадянському просторі є така мода – не визнавати вибори. «Якщо ми програли, вибори сфальсифіковані». Але ж потрібно мобілізувати прихильників і мати підстави для протестів. Для цього напередодні виборів певній структурі замовляють екзит-пол із потрібними результатами.
Таку ситуацію зараз спостерігаємо у Вірменії. Там було презентовано три екзит-поли. Результат британської кампанії Populus збігся з офіційними результатами виборів. Нічого не можу сказати про цей екзит-пол, окрім того, що фірма Populus дійсно існує і проводить дослідження. А два інших начебто екзит-поли – то дива. За результатами екзит-полу громадської організації «Альянс» переміг Левон Тер-Петросян. Як взагалі громадська організація може проводити «виборчі» дослідження, які у соціології вважають вищим пілотажем? Ще один екзит-пол, згідно з яким, переміг, звичайно, її голова Артур Багдасарян проводила партія «Орінац єркір».
Взагалі-то технологію «а ми на ваш екзит-пол – нашим екзит-полом» вигадали українці ще у 2004 році. Під час президентських виборів дві кампанії («Соціс» та «Соціальний моніторинг»), які працювали з нами в єдиній «коаліції» з проведення екзит-полу, змінили отримані результати і видали інші цифри. Про які, вочевидь, домовлялися із замовниками. Президентська кампанія нагадувала війну, а на війні не усі поводилися достойно.
То був гіркий урок для українських соціологів, однак наша технологія пішла «в люди». Вірменів, ймовірно, надихнули цьогорічні президентські вибори у Грузії. Пам’ятаєте, тоді виник скандал навколо «українських соціологів»? Вони надали результати екзит-полів, які відрізнялися як від екзит-полу, проведеного грузинськими соціологічними фірмами, так і від від офіційних результатів. Я була тоді у Грузії як консультант екзит-полів, які проводили місцеві компанії, – провідною був Грузинський державний університет.
А діяльність двох груп так званих українських соціологів викликала остовпіння. Одна – Міжнарожний європейський фонд «Діалог за розвиток демократії» (керівник – Іван Шерстюк), друга – «Спільна європейська справа» (керівник – Леонід Білоусов). Ми одразу ж сказали, що в Україні таких соціологів немає. На жодні запитання – з ким проводять екзит-пол (в іншій країні необхідно спиратися на місцеві соціологічні фірми), чи є у них соціологи і де вони взагалі працюють – вони нічого не відповіли. Було очевидно, що це пройдисвіти. Потім ми з’ясували, що Іван Шерстюк очолює зареєстровану у Любліні громадську організацію, а Леонід Білоусов взагалі є держслужбовцем у Верховній Раді – в Інституті законодавства завідує відділом перекладів. До чого тут соціологія?
Проте російські медіа в ніч виборів крутили саме «палені» екзит-поли. На них посилалася опозиція, щоб мати підстави не довіряти результатам виборів. Навіть деякі наші ЗМІ їх оприлюднювали. Даремно, що ніхто в Україні не знав цих «соціологів». І я не думаю, що якісь там Бадрі купували українські телекомпанії. Це просто, вибачте, пофігізм – друга хвороба багатьох наших ЗМІ після продажності. Вони просто підбирають будь-яке сміття, що лежить на дорозі, і годують ним споживачів інформації.
Ставлення до екзит-полів є одним із свідчень цивілізованості країни. «Палених» екзит-полів не було ні в Польщі, ні в Чехії, ні в балтійських країнах, бо їхні ЗМІ фільтрують подібну «заказуху». Думаю, й Україні боротьба екзит-полів вже не загрожує. Після виборів 2004 року солідні соціологічні фірми на підробки не підуть, хіба що пройдисвіти – та хто ж їм повірить? Тому їм доведеться вирушати «на гастролі» у країни, де ще є попит на технологію «а ми на ваш екзит-пол – нашим» , «запатентовану» в Україні.