Не є таємницею, що український спорт порівняно з іншими сферами життєдіяльності вражений бацилою російськомовності ледь не найбільше. За три з половиною роки повномасштабної війни ситуація якщо й виправилася, то не надто. Так, українські спортовці змушені пересилювати себе і використовувати державну мову в публічному просторі. Але в побуті вони й надалі залишаються російськомовними. Переважно. І дивуватися тут нічому, адже система спортивної освіти в Україні вперто утримує совєцько-російський вектор.
З початку повномасштабної війни Тиждень підіймав це питання неодноразово. І щоразу доводиться констатувати, що ситуація не просто не покращується, а дедалі ускладнюється. Ось і зараз не можемо проігнорувати той факт, що до керівництва двох провідних закладів спортивної освіти у Києві повернулися люди з орбіти одіозного ексміністра освіти, науки, молоді та спорту часів президентства Януковича Дмитра Табачника. Точніше, в один уже повернулися, а в інший ось-ось повернуться.
То лише в перший час після початку повномасштабної війни, коли Табачник, який начебто живе в окупованому Криму і розповідає місцевим пропагандистам із позиції нібито громадянина України про «важность достіженія всєх целєй есвео», його кишенькові діячі зачаїлися і навіть почали давати коментарі українською мовою. Зараз, вочевидь маючи підтримку в Офісі президента, Кабміні й Київській міській державній адміністрації, ці особи впевнено повертаються на посади. Зокрема директором Київського спортивного ліцею є Володимир Тібабишев — постать, яка тривалий час входила до керівного активу фізкультурно-спортивного товариства «Спартак», а з 2010-го пішла на підвищення. Міністр освіти Табачник призначив Тібабишева на посаду директора Республіканського вищого училища фізичної культури (РВУФК) в Києві.
Посада була хлібною, адже призначення відбувалося в ході підготовки України до футбольного Євро-2012, під яке начебто модернізувався й навчальний заклад. Як це відбувалося, розповів Олексій Семенюшко, нині військовослужбовець Збройних Сил України, котрий очолив РВУФК і домігся перейменування закладу на Олімпійський фаховий коледж імені Івана Піддубного.
«Табабишев разом із Табачником відмивали кошти на ремонтах закладу, — розповідає пан Олексій. — Проти заступника Тібабишева Надоненка була відкрита кримінальна справа і навіть винесений вирок — чотири роки умовно. Однак пізніше цю ситуацію перекваліфікували і справу закрили за терміном давності. При цьому ремонт проведений халатно, й через це виникло чимало проблем. Одна з них полягала зокрема в тому, що рахунки закладу були заблоковані аж до 2018 року. Ми не могли придбати навіть електролампочок, ледь животіли. Фінансування теж було недостатнім, коштів на відрядження спортсменам і тренерам не виділяли. Матеріально-технічну базу взагалі оновлювали виключно за рахунок спонсорів і меценатів».
Та поряд із корупційною Олексій Семенюшко відзначає й ідеологічну складову діяльності Тібабишева. Більшість викладачів спортивного профілю вели заняття російською, на території навчального закладу почалося зведення храму московського патріархату. «Залишаючи робочий кабінет, Тібабишев забув у ньому деякі речі, зокрема диплом почесного члена Партії регіонів», — згадує пан Семенюшко.
«Найбільше мене обурила інформація, що Тібабишев може стати заступником міністра спорту Булатова в першому уряді після завершення Революції Гідності, — додає Олексій Семенюшко. — Ми з Дмитром Булатовим тоді не були знайомі, але я прийшов до нього в кабінет і поговорив на високих тонах. Врешті, Тібабишев посади тоді таки не отримав. Поряд з тим, засмутило, що новий міністр освіти Сергій Квіт звільнив Тібабишева не за статтею, не через корупційну складову, а “за угодою сторін”. Борги за ремонтні роботи перед підставними будівельними компаніями залишилися на навчальному закладі. Тібабишев спершу підходив і казав: “Льоша, давай договорімся. Ти ж понімаєш, пройдьот два-трі года і всьо станєт на мєсто”».
«На місце» все стало не через два-три роки, а через шість. За цей час Олексій Семенюшко разом зі своєю викладацькою командою зробив український навчальний заклад власне українським. Навчання велося виключно державною мовою, у вестибюлі коледжу відкрили експозиції на честь Романа Шухевича, Олега Ольжича та інших достойних українців. Також з’явилися спецкласи, присвячені Героям Небесної сотні Михайлові Жизневському та випускникові коледжу Дмитрові Максимову.
А в червні 2020-го виконувачем обов’язки міністра освіти став Сергій Шкарлет, теж людина з орбіти Дмитра Табачника. Спільно з тодішнім міністром молоді та спорту, а нині головою Національного олімпійського комітету України Вадимом Гутцайтом, а також із ректором Національного університету фізичної культури і спорту України (НУВСУ) Євгенієм Імасом вони домоглися зміни влади в Олімпійському коледжі імені Піддубного. Новим керівником навчального закладу став колишній футбольний арбітр і функціонер Олександр Москаленко. Разом зі зміною влади змінилося й ідеологічне наповнення, зокрема з коледжу щезли згадувані експозиції.
Насправді історія коледжу Піддубного показова в тому сенсі, наскільки стара система з її підвалинами залишається міцною і монолітною навіть під впливом обставин. Нових людей у це середовище пускають дуже неохоче, якщо пускають узагалі.
30 червня 2024 року у власному будинку з виходом на Дніпро на Трухановому острові в Києві потонув під час відпочинку 62-річний ректор НУФВСУ Євгеній Імас — людина, яка, очолюючи державний навчальний заклад із 2012 року, принципово не розмовляла державною мовою. Звідтоді вже понад рік НУФВСУ залишається без ректора. За інформацією, яка шириться у спортивних колах, люди з Офісу президента лобіюють на цю посаду кандидатуру Євгена Баженкова — сина знаного спортивного діяча ще совкових часів Євгена Баженкова. Баженков-молодший, як і його батько, теж багато років керував фізкультурно-спортивним товариством «Спартак», а наразі очолює Національну федерацію реґбі — виду спорту, який у нашій країні перебуває на аматорському рівні розвитку. Окрім того, Баженков — теж людина, яка входила до когорти людей Дмитра Табачника, ба більше, Євген Євгенович — похресник одіозного українофоба. Попри такий бекґраунд, Баженков, який має ступінь доктора економічних наук і доцента, продовжував кар’єрне сходження на посадах у Міністерстві освіти і науки й після Революції Гідності. Наразі Євген Євгенович — директор Інституту модернізації змісту освіти. Вже тривалий час він розраховує обійняти посаду ректора НУФВСУ і, подейкують, це призначення є лише питанням часу.
Власне, Тібабишев на посаді директора Київського спортивного ліцею — теж креатура Баженкова. Ці люди не збираються віддавати системи спортивної освіти в «чужі» руки, а в спортивного середовища запиту на зміни поки теж немає. Точніше, може, і був би, але повномасштабна війна спонукає зосереджуватися на справах, які наразі є нагальнішими. А раз так, то й суттєвих змін ідеологічного наповнення нашого спорту важко очікувати. Тому й маємо ситуацію, за якої спортивна спільнота не цурається підтримувати розкритикованого в прямому ефірі коментатором Романом Бебехом за підказки російською тренера «Динамо» і депутата Київради Олександра Шовковського, а не навпаки. Показово також, що більшість юних вихованців найбільшої в Україні хокейної школи «Сокіл» у соцмережах використовують виключно російську. А яку ще мову вони можуть використовувати, коли практично всі їхні тренери ведуть процес мовою окупанта?