Багаті купці, високопоставлене духовенство певною мірою могло взяти на себе виконання ролі дворянської еліти, виступивши як співробітник і партнер імперії. Неросійській аристократії було гарантовано збереження її привілеїв, віри і земельних володінь разом із селянами, а з часом її статус став відповідним статусові російського дворянства. У відповідь вона, як і російське дворянство, була на царській службі, військовій або цивільній, і забезпечувала соціально-політичну стабільність у своїх регіонах. Принцип кооптації зберігався до середини XIX ст. Той факт, що серед кооптованого верхів’я були неправославні і навіть нехристияни, свідчив про те, що автократія більше переймалася становим чинником, ніж православ’ям і національністю.
За матеріалами статті «Мазепинці, малороси, хохли в етнічній ієрархії Російської імперії»