Від початку 2024 року п’ять російських траулерів, яким доручено прокладати собі шлях до рибальських угідь у Північному морі та за його межами, почали поводитися незвично. Як пише видання The Times, коли вони опинялися над ключовими електричними й телекомунікаційними кабелями на морському дні, а також нафто- й газопроводами у водах Великої Британії, Бельгії, Данії, Німеччини, Нідерландів і Норвегії, то уповільнювали хід. Це, імовірно, відбувалось у межах розвідувально-диверсійних операцій Кремля в європейських водах після повномасштабного вторгнення в Україну.
«Шпигунство Путіна сягнуло дна європейських морів, оскільки як океанографічні дослідницькі судна, так і рибальські човни мають завдання скласти карту або навіть, можливо, закласти вибухівку на життєво важливу мережу кабелів і трубопроводів», — пише видання. Головною мішенню, особливо після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року, стали електричні й телекомунікаційні кабелі, а також нафто- й газопроводи.
«Тепер шпигунство складніше виявити. Якщо раніше [Росія] переважно використовувала дослідницькі судна або військові кораблі, то нині ми дедалі частіше бачимо невійськові судна», — заявив Томас де Шпігелаере з бельгійського підрозділу морської безпеки.
Представники НАТО також висловили «серйозні підозри», що Росія вже замінувала критично важливу підводну інфраструктуру, спираючись на розвіддані компаній, які експлуатують ключові нафтові й газові вежі, трубопроводи, електричні з’єднувачі й телекомунікаційні кабелі. За даними бельгійських служб безпеки, не було знайдено жодних доказів мінування північноморських кабелів у водах Бельгії або Нідерландів, але точно були підтвердження саботажу проти Великої Британії, які, очевидно, досі засекречені в цій країні. Так, Томас де Шпігелаере заявив, що на британському кабелі було знайдено вибухівку на початку великої війни в Україні.
Дослідження бельгійської газети De Tijd з використанням морських журналів показало, що за останні десять років понад 160 невійськових російських кораблів здійснили 945 підозрілих дій. Щонайменше 749 підозрілих маневрів відбулися в радіусі одного кілометра від трубопроводів у Північному морі. Ще 72 підозрілі дії відбулися навколо силових кабелів, а решта — навколо телекомунікаційних кабелів, що є масштабною операцією з картографування.
Як пише The Times, знання росіян про місця, де проходять кабелі й трубопроводи, має вирішальне значення, якщо ті хочуть саботувати енергетичні з’єднання, під’єднатися до комунікаційних кабелів чи маніпулювати ними.
«Російські кораблі вже викликають підозру, навіть якщо дотримуються звичайної схеми плавання. Тому що кожне російське судно, навіть якщо воно працює на приватну компанію, усе одно працює на уряд. Аномальні схеми плавання необов’язково є підозрілими, але підозріло, якщо це відбувається над трубопроводами й кабелями», — наголошує Томас де Шпігелаере. Видання також додає, що росіянам потрібні човни для здійснення шпигунських місій, оскільки супутникові знімки не досягають морського дна.
НАТО хоче посилити свою підводну оборону
Віддалений архіпелаг Шпіцберген з материковою Норвегією з’єднують лише два кабелі, які передають майже всі дані з полярних супутників решті світу. Два роки тому вони майже перестали працювати: знімки норвезької поліції, опубліковані наприкінці травня, підтверджують катастрофічні пошкодження одного з волоконно-оптичних кабелів.
Як пише видання Foreign Policy, загроза не обмежується однією чи двома ділянками. Представники НАТО вважають, що Росія має десятирічну програму зі складання мапи європейської підводної інфраструктури. Це частина зусиль з підготовлення поля бою для можливого конфлікту з Альянсом. У відповідь на це НАТО створило координаційну групу з питань підводної інфраструктури, яка об’єднує військових і цивільних посадовців.
«Оскільки майже неможливо постійно патрулювати під водою без нереальної кількості підводних човнів, — особливо в Атлантичному океані, — Альянс змушений покладатися на комп’ютери. Спираючись на дані з програмних інтерфейсів і від самих операторів кабелів і трубопроводів, члени НАТО працюють разом з приватним сектором над створенням масштабної системи оповіщення для тисяч кілометрів підводної інфраструктури Північної Європи, покладаючись на датчики з кабелів, а також акустичні датчики, прикріплені до вітрових турбін, які можуть бути використані для виявлення порушень», — ідеться в матеріалі.
Видання пише, що стратегія перерізання підводних кабелів майже така ж давня, як і сучасна війна, — перші трансатлантичні кабелі були прокладені 1866 року. «Британія почала перерізати німецькі підводні кабелі на початку Першої світової війни, щоб саботувати комунікації, — і німці з радістю відповіли тим самим. Коли в 1950-х роках, на початку холодної війни, почали прокладати підводні телефонні кабелі, радянські траулери пошкодили їх біля узбережжя Ньюфаундленду», — пише Foreign Policy.
Проте з поширенням волоконно-оптичних кабелів, які в часи інтернету є основою глобального зв’язку й торгівлі, вразливість морського дна зростає. Наприклад, підводна трубопровідна мережа Норвегії забезпечує близько 40 % постачання природного газу в Європу, трубопроводи перетинають Північне море до Великої Британії та решти континенту, а також близько 500 підводних комунікаційних кабелів, якими передається приблизно 97 % світового інтернет-трафіку. Деякі з них простягаються через весь Атлантичний океан.
Близько ста таких кабелів обриваються у світі щороку — здебільшого випадково, — і захистити всю цю інфраструктуру практично неможливо, окрім як додавши ще більше резервних кабелів передавання даних або забезпечивши більшу кількість танкерів зі скрапленим природним газом, які чекатимуть у морі, щоб забезпечити ще одне джерело газу в разі обриву.
Як зазначає Foreign Policy, деякі експерти вважають, що менші групи країн можуть діяти швидше, ніж НАТО, для захисту кабелів. Наприклад, у квітні Норвегія і п’ять інших країн, що межують з Північним морем, — Бельгія, Данія, Нідерланди, Німеччина і Велика Британія — домовилися про обмін оперативною інформацією для захисту підводних кабелів і трубопроводів від саботажу. А Рада країн Балтії нещодавно зібралась у Фінляндії, щоб засудити таку гібридну тактику Росії.
«Загроза посилюється російською програмою підводних човнів, яка відновилася після вторгнення в Україну 2022 року й діє з Кольського півострова», — пише видання. Водночас офіційні особи заявляють, що використання Росією кримінальних і цивільних мереж, які також використовуються для створення мереж впливу в континентальній Європі, робить цю тактику, разом з диверсіями на підводних трубопроводах, надзвичайно складною для звинувачення Кремля. Адже, наприклад, російські дослідження дна Балтійського моря проводять кораблі з нібито науковою метою.
«Ми досі прив’язані до поділу праці між військовими й цивільними, тоді як росіяни набагато розумніше використовують цивільні судна у військових цілях. Нам ще належить знайти рішення для цього», — зазначив військово-морський експерт Центру морської стратегії та безпеки Інституту політики безпеки при Кільському університеті в Німеччині Себастьян Брунс.