Так само стресовою є думка про те, що твоя країна зазнає атаки: Білорусь влаштовує масові порушення на західних кордонах, щоб зробити їх незначущими. Білоруси вчиняють зухвалий напад на державність і безпеку сусідів й міжнародних інституцій, які нібито захищають верховенство права та колективну безпеку.
Я співчуваю прикордонникам й іншим людям, які захищають кордони ЄС і НАТО, і захоплююся ними. Водночас я підтримую й інших: такі організації, як польська Прикордонна група (Grupa Granica), що намагаються допомогти мігрантам, котрим вдається перетнути кордон. Більшість людей, яка здійснює «масові порушення» (що про них ішлось у попередньому абзаці), у жахливому стані: хворі, голодні, змерзлі й охоплені відчаєм. Дехто з них може мати право на притулок. І всі вони мають право на гідне ставлення.
Шістдесят років тому поляки були в такому ж становищі: десятки тисяч хворих, голодних людей у відчаї стихійно тікали в Персію (нині Іран). Радянський режим депортував їх із Польщі й відправив на смерть до Сибіру.
Читайте також: Путінська «зимова війна» в розпалі
Їх урятувала атака Гітлера на Радянський Союз у 1941 році. Та міграція теж була безладною.
Поляки, литовці, латвійці, естонці й інші жертви іноземної окупації та агресії знають, що таке втрата свого коріння; що таке тікати, щоб вижити; що таке вести непевне, принизливе існування у вигнанні. «На батьківщині ми не маємо свободи, а там, де є свобода, немає батьківщини» — таким було пронизливе гасло повоєнного покоління. Нині ці країни знову заможні й вільні. Серце крається слухати нелюдяні, ксенофобські коментарі деяких ЗМІ й політиків про навалу чужаків, що юрмляться на кордонах.
Парадокс у тому, що ззовні можна захоплюватися рішучою готовністю польської держави захищатися та співчувати тим, хто прагне допомогти мігрантам. У Польщі ж між цими двома таборами розкол. Влада не схвалює гуманітарного втручання: це лише погіршить ситуацію, стверджують можновладці. Добродійники вважають владу безсердечною: мігранти потребують допомоги зараз, тож надайте її, а політикою можна зайнятися пізніше.
Усе це ідеально пасує Кремлю та його білоруським ставленикам. Якщо Варшава справляє враження бездушного й критичного ставлення до мігрантів, це чудово. Якщо ж вона слабка та не спроможна захистити своїх кордонів, це теж чудово. А найкраще те, що виснажливі, поляризувальні сварки, що змушують вибирати між цінностями й інтересами, полегшують життя клептократам та агресорам.
Ставлення Заходу до міграції, безперечно, вимагає детальнішого розгляду. Демографічні чинники, зміна клімату й інші сили, що зумовлюють потоки мігрантів, суттєві. Можливо, спроби стримати їх і допомагають завоювати голоси на виборах, але здебільшого то марна справа. Головним наслідком таких спроб є збагачення торговців людьми (а також забезпечення політичною силою режимів, залучених у цій брудній торгівлі).
Однак найбільш згубні наслідки в геополітиці.
Читайте також: Порожні балачки
Захід міг би завиграшки натиснути на режим у Мінську та його кремлівських спонсорів. Проте воліє не робити цього, тому що легше та популярніше купувати російський газ, відмивати гроші, скнарувати на обороні й потурати антиамериканізму. Внаслідок цього Польща й країни Балтії лишилися самі на передовій і змушені ухвалювати нелегкі рішення замість країн, що купаються в лицемірній бездіяльності. Це ганьба та боягузтво.
———————
Брюссель намагається сформувати спільну відповідь ЄС на кризу на своїх східних кордонах. Під час зустрічі в понеділок, 15 листопада, міністри закордонних справ країн — членів ЄС погодилися розширити вже наявні санкції проти режиму в Мінську та співучасників його злочинів. Тепер під них потраплять будь-які авіалінії та чиновники, причетні до транспортування мігрантів до білорусько-польського кордону. Також дедалі більшу увагу звертають на роль та інтереси Кремля в цій міграційній кризі. За різними підрахунками, на кордоні з Польщею перебуває від 3 тис. до 4 тис. осіб. Це в основному вихідці з Близького Сходу. Ірак уже оголосив про репатріацію своїх громадян із території Білорусі. Перший літак із Мінська до Багдада полетить 18 жовтня. Речник МЗС Іраку заявив, що його країна отримала запит від 571 свого громадянина, який застряг на кордоні з Польщею. Багдад, утім, наполягає, що репатріюватимуть лише тих, хто «виявить бажання».