Днями в американському виданні The New York Times вийшла стаття під багатообіцяючою назвою «The Partnership: The Secret History of the War in Ukraine». Автор Адам Ентус заявляє, що це історія про приховану роль США у війні в Україні.
«Америка була вплетена у війну набагато тісніше й ширше, ніж вважали раніше. У критичні моменти це партнерство було основою українських військових операцій, у яких, за підрахунками США, загинуло або було поранено понад 700 000 російських солдатів… Але зрештою на тлі суперництва, розбіжностей у поглядах та образ таке партнерство стало напруженим», – йдеться у статті.
З одного боку, у публікації акцентується на тому, що часом адміністрація Байдена дозволяла Києву більше, ніж було би варто. З іншого – наголошується на ролі та важливості допомоги США: як озброєння, так і розвідданих, що стала основою успіхів української армії у перші місяці великої війни. Чого тільки вартує пасаж, де автор пише про реакцію американців на знищення російського крейсера «Москва». Мовляв вони були розгнівані та водночас здивовані, що Україна мала власні ракети, здатні потопити флагман Чорноморського флоту – «потужний символ російської влади», без погодження з адміністрацією Байдена.
Мабуть переказувати далі зміст статті немає сенсу, але нам варто розуміти, чому ця публікація з’явилася саме зараз. У час, коли нинішній президент Дональд Трамп не втрачає найменшої нагоди сказати, що Сполучені Штати уже переказали Україні $300-350 мільярдів (насправді ж за підрахунками сума коливається в межах $120 мільярдів). У час, коли адміністрація Трампа намагається дотиснути Україну підписати угоду про корисні копалини та рідкісноземельні метали без будь-яких гарантій безпеки. При цьому у розмові з журналістами Трамп наголошує, що Зеленського чекають «великі проблеми», якщо той не підпише її.
З іншого боку, нині тривають перемовини щодо припинення вогню. Досі їхніх результатів українці не побачили. Поки в Ер-Ріяді у межах переговорного процесу відбувалися зустрічі, в Україну продовжували летіти російські дрони та ракети. І це попри те, що українська сторона погодилася на припинення вогню. Росія ж щораз продовжує вигадувати нові причини не робити цього, намагається диктувати правила, які більше схожі на не перемир’я, а звичайну капітуляцію для України. На тлі цих новин днями Трамп анонсував чергову телефонну розмову з Путіним. Чи вдасться під час домовитися про нові прийнятні для Путіна умови? І яке місце у цій угоді займе Україна?
Власне у цьому контексті і виходить стаття про приховану роль Сполучених Штатів у війні в Україні. Публікація найперше зорієнтована на американського читача, адже мова про їхні національні цінності та інтереси, аж ніяк не наші. Загалом про Україну там говорять як про слабку країну, яка би мала підкорятися волі сильних.
«У певному сенсі Україна була матчем-реваншем у довгій історії проксі-війн між США та Росією — В’єтнам у 1960-х, Афганістан у 1980-х, Сирія через три десятиліття. Це був також грандіозний експеримент у веденні війни, який не тільки допоможе українцям, але й винагородить американців уроками для будь-якої майбутньої війни». Автор публікації обстоює ті ж імперіалістичні позиції, що і теперішня адміністрація президента Трампа: світ має підлаштовуватися під американські інтереси, точніше під інтереси «Великої Америки», якою її знову обіцяє зробити Трамп.
Безперечно, стаття, що стала резонансною у багатьох країнах світу, має чимало цікавої та, імовірно, інсайдерської інформації. Але, читаючи її українськими очима, важливо не забувати: на яку аудиторію вона розрахована та якої прагне досягти мети. А нам своє робить і не забувати, що найкращим українським переговірником є наші власні далекобійні дрони.