На початку травня Фінляндія та Швеція офіційно оголосили про намір вступити до Північноатлантичного альянсу, а вже 18 травня посли передали заявки на вступ генеральному секретарю НАТО. Цю подію часто називають історичною, адже вступ до військового блоку порушує довгий період нейтралітету обох країн.
Втім, процес приєднання не завершився так швидко, як планувалось і тепер Туреччина блокує вступ скандинавських країн до НАТО через підтримку Робітничої партії Курдистану та інших повстанських організацій з Туреччини та Сирії, які Анкара вважає терористичними.
Тим не менш, переговори тривають, представники Фінляндії та Швеції готові до роботи над чутливими питаннями, про що неодноразово заявляли, а в НАТО занепокоєння Туреччини вважають закономірними:
«Це законне занепокоєння. Це стосується тероризму, це стосується експорту зброї», – сказав вчора генсек Альянсу Єнс Столтенберг на спільній прес-конференції з президентом Фінляндії Саулі Нііністо.
Проте, така подія не могла пройти повз російську пропаганду, тож у прокремлівських ЗМІ з’являються матеріали із натяком на приховані мотиви президента Ердогана допомогти Путіну з нерозширенням кордонів НАТО ближче до рф.
Читайте також: Вгодити всім. Чому Туреччина почала активно говорити про допомогу Україні та Росії в питанні деескалації
У таких маніпулятивних новинах використовують відповідну лексику на кшталт «час розплати прийшов» в сенсі, що Альянс начебто наштовхується на принципово правильну позицію партнера Росії, а заборона терористичних організацій – не єдина мета, якої хоче досягти Анкара.
Інтерв’ю з такими наративами оприлюднила Лєнта.ру, де частий коментатор російських державних рупорів пропаганди Хасан Унал розповідає, буцім НАТО ніколи не дотримується своїх домовленостей, тому звичайні обіцянки скандинавських держав можуть не переконати Туреччину. І взагалі – Анкара намагається дистанціюватись від Заходу, що начебто підтверджують повсюдні антиамериканські настрої серед суспільства, відмова Ердогана накладати санкції на Москву і досі відкритий для російських літаків повітряний простір країни.
ЗМІ з такими ж пропагандистськими наративами вєсті.ру публікує аналогічні новини, в яких посилається на штучну пропаганду вступу до НАТО в Фінляндії. Мовляв, коли країна озвучила намір приєднатись до оборонного блоку, репортери взяли коментар лише у «людини в майці із Зеленським та з виразним слов'янським акцентом». Посилання на такий коментар видання, звичайно, не додало. Схожі новини виринають і на менш відомих російських новинних ресурсах. Більшість із наративом, що Туреччина чи то намагається «провчити» НАТО, чи то допомагає Росії. На інших пропагандистських каналах, як от Baltnews, виходять матеріали під заголовками «Своя позиция. Почему Турция не поддерживает "шоу на Украине"». Переказувати зміст немає сенсу – назва його вичерпно описує.
Туреччина дійсно вирішила не приєднуватись до санкцій інших світових країн проти Росії після початку повномасштабного вторгнення в Україні. Країна давно підтримує дипломатичні стосутки з рф і раніше навіть купувала російське озброєння.
Втім, як відзначають у The Washington Post, Туреччина має давнє історичне суперництво з Росією за Чорне море і санкціонувала продаж Україні безпілотників Bayraktar TB2, які «брали участь у видатних українських ударах по російських цілях і викликали гнів у Росії». А коли Литва зібрала 5 мільйонів євро на купівлю Bayraktar для України, Туреччина безкоштовно надала його Литві, тож на зібрані гроші обіцяли придбати необхідні для БПЛА боєприпаси.
Американське видання відзначає важливу роль відправки дронів до сусідніх країн, що призвело до натяків на тепліші зв’язки із Заходом. Так, у березні адміністрація Байдена вирішила дати зелене світло на продаж Туреччині винищувачів F-16.
«Стратегія Ердогана в Україні… полягає в тому, щоб надати тиху військову підтримку Києву, навіть якщо він прагне підтримувати дипломатичні канали до Путіна та економічний прибуток від Росії», – посилаються на коментарі профільних спеціалістів із Foreign Affairs у The WP.
Читайте також: Туреччина: втримати баланс
Також варто відзначити, що Анкара засудила агресію Росії проти України, а раніше наголошувала на потребі припинити переслідування кримських татар в окупованому Криму і взагалі не визнає півострів російським. Зараз країна висловлює бажання стати посередником у перемовинах і пропонує допомогу з безпечним перевезенням українських військовополонених.
Ще за кілька місяців до вторгнення Туреччина наголошувала, що може стати майданчиком для переговорів між Києвом та Москвою, як відзначали експерти, здебільшого для збільшення свого впливу в регіоні. Хоч країна намагається вгодити двом сторонам війни, позиція щодо неспровокованості цієї війни також чітка.
Втім, російські пропагандисти намагаються просувати наратив ледь не братських народів для того, аби акцентувати на виключній проросійськості турецького президента. Назагал у The Washington Post пояснюють, що президент Реджеп Тайіп Ердоган використовує свої важелі впливу в кризовий момент, щоб досягти подальших поступок від Заходу.
«Ми є однією з країн, які найбільше підтримують діяльність альянсу, але це не означає, що ми будемо беззаперечно говорити «так» на кожну пропозицію», – заявляв Ердоган членам своєї політичної партії в Анкарі. «Розширення НАТО має значення для нас, пропорційно повазі, яку виявляють до нашої чутливості».