Головне правильно «підслухати» настрої твого електорату. В Україні це найкраще вдається Олегові Ляшку. Не встигла Рада ще проголосувати за освітню реформу, що передбачає 12-річне навчання в школі, а в головного радикала вже є скептичний діагноз: «Та старшокласниці вагітними сидітимуть за партами». Не потрібно вкладатися в дорогі соціологічні дослідження, щоб зрозуміти: вислів політика один в один збігається з настроєм певної частини населення з патріархальним мисленням, яких не переконає статистика від міністра освіти про те, що дуже мізерний відсоток українок народжує у 18, а от критика будь-яких реформ видаватиметься голосом правди.
Читайте також: Передвиборчі вистави
Інша річ — президент. Він має складнішу й ширшу аудиторію. Віктор Янукович свого часу, щоправда, теж намагався приманювати закордонних гостей на Євро-2012 розповідями про гарних українських жінок, але вважатимемо, що ці та інші нецивілізовані практики президентської риторики залишилися в минулому. Петро Порошенко, здається, не має великих фобій щодо публічних виступів. Особливо коли має чим похвалитися. Він доволі довго утримувався від прес-конференцій й останню скликав саме в той момент, коли рішення про безвіз стало остаточним: вийшло так, що хоч би які незручні запитання звучали від журналістів, головний меседж «ми наблизилися до Європи» вони не могли ані спростувати, ані зіпсувати. Утім, прес-конференції — справа добровільна. А глава держави має ще й обов’язок — щорічне послання до Ради. Це, здавалося б, формальне звернення насправді є плодом кількамісячної роботи різного рангу експертів і радників, які намагаються спочатку проаналізувати становище в країні й, уже виходячи з цього аналізу, запропонувати президентові озвучити певні тези. У підсумку ми маємо не надто тривалу промову, але в ній те, що має сказати лідер urbi et orbi.
Якщо різного роду популістам задля того, щоб їх почули виборці, достатньо послухати, про що говорять у сільських маршрутках, то авторам президентського послання потрібно зібрати інформацію з джерел більш ексклюзивних, щоб зрештою розробити зрозумілу програму дій на найближчий час. Не варто думати, що формування щорічного послання — проста робота. Треба розуміти контекст. Звертатися до Ради на початках свого президентства нескладно: є мандат довіри від народу, можна виголошувати амбітні плани, можна, зрештою, критикувати попередників (хто ж завадить?). Інша річ — промова на етапі, коли минув «екватор» каденції: попередники далеко, а вибори близько. І парламентські також. А це означає примхливу Раду, саботаж із боку опозиції, торги з політичними союзниками.
На те, що в президента і його найближчого оточення настала криза розмовного жанру, вказує недавній виступ Петра Порошенка на параді до Дня Незалежності. Надто часто у своїй промові він згадував Росію. Зрозуміло, на свято приїхало чимало високих гостей з-за кордону, потрібно було заручитися підтримкою, показати військо країни, що воює, однак постійні апеляції «за порєбрік» створювали враження, що ворог у риториці президента починає виконувати роль «попередників» — тих, на кого за бажання можна списати власний неуспіх.
Читайте також: Новий сезон у Раді. Наважитись на реформи
Та, зрештою, Рада — це не закордонні гості. Їй потрібні принципово інші меседжі. Звернення до парламенту — це й звернення до народу одночасно. Тут потрібні проміжні цілі. А з ними теж криза жанру. Безвіз: обіцяли — виконали. Але яку ще чітку перспективу може намалювати президент сьогодні? Членство в НАТО і ЄС? Закінчення війни? Мир за будь-яку ціну — така формула розлютить народ усередині країни. Наступ, звільнення, перемога — від цієї тріади у виконанні українського президента запаморочиться голова в закордонних партнерів. Якщо пройти «між крапельками», то залишаються реформи: тут шлях уже вторований Володимиром Гройсманом, президентові треба лише підтримати риторику прем’єра. Але… Як бути переконливим для Ради, значній частині якої реформи не принесуть нічого, окрім втрати політичних дивідендів. Як бути переконливим для народу, якому до кінця так і не пояснили зміст змін у всіх ключових сферах життя.
Тиждень ризикнув узяти на себе невластиву йому функцію й підготував щось на кшталт підказок для президентського послання Раді. Ми спробували сформулювати ті тези, які, на нашу думку, є найбільш значущими, і ті, які мали би бути в центрі уваги президента сьогодні.
———————————-
Володимир Василенко, доктор юридичних наук, професор
Насамперед має бути розроблена концепція гуманітарної політики України, яка повинна стати основою для створення законодавчої бази гуманітарної політики. Ці закони, яких багато, своєю чергою, мають стати правовою підвалиною для створення сектору гуманітарної безпеки України.
Головний серед них — це закон про функціонування української мови як державної. Проект уже розроблено. Також потрібно ухвалити закон про освіту, бо якщо немає нормальної національної системи освіти, то ми не можемо сподіватися на виховання української еліти — провідної верстви. Без провідної верстви держава не може нормально функціонувати саме як українська національна держава. Повинен бути ухвалений закон або серія законів про відновлення суверенітету України в інформаційній сфері, адже зараз ця сфера абсолютно зруйнована. Ну й не зовсім закони, але також на основі концепції гуманітарної політики акти, які стосуються відновлення історичної пам’яті. На їх основі повинні функціонувати і відповідно діяти органи виконавчої влади.
На жаль, у державі немає на сьогодні й не було ніколи цілісної, комплексної гуманітарної політики. Це спричиняє до руйнації ідентичності України. Національна ідентичність є підставою для державності України взагалі, її глибинною основою. Проти нас Росія давно веде гуманітарну війну в чотирьох сферах: війну мовно-культурну, війну пропагандистсько-інформаційну, війну історіософську, намагаючись зруйнувати історичну пам’ять народу, і війну конфесійно-релігійну. У всіх цих сферах має бути чітка політика.
Основою основ національної ідентичності є українська мова. На жаль, досі ст. 10 Конституції не виконується, поза тим, звужується сфера застосування української мови. Відсутність гуманітарної політики є глибинною причиною тих утрат, яких ми зазнали внаслідок російської агресії. Тобто агресор окупував саме ті території, де відбулася зачистка всього українського, — це Крим і Донбас.
Шпаргалка для спічрайтера
Відсіч російській збройній агресії. Секретар РНБО анонсував закінчення АТО й початок нового етапу деокупації Криму та Донбасу, однак жодних офіційних документів не презентовано. Президент повинен чітко зазначити принципи деокупації.
Знищення п’ятої колони. Україна ніколи не вистоїть у гібридній війні, поки в її політичному полі працюють сили, що відкрито співпрацюють із ворогом. Діяльність таких партій, як Опозиційний блок, має бути припинена так само, як діяльність Комуністичної партії України.
Майбутнє євроатлантичної інтеграції. Що за безвізом? Чи на часі референдум щодо вступу до НАТО.
Консолідація суспільства на основі національної ідентичності. Першим кроком має стати ухвалення нового закону про державну мову
Активна програма формування українського інформаційного простору та підтримка національного культурного продукту. У російської м’якої сили не має залишитися жодного простору для маневру в Україні
Новий виборчий закон і нова виборча комісія. Не можна допустити проведення наступних парламентських виборів за старим законодавством і з теперішнім складом ЦВК. Залишити нинішній стаус-кво в цій галузі означає перекрити кисень для будь-яких реформ у країні
Cтратегія стимулювання економічного зростання та просування українських товарів на нові ринки, розширення переліку виробів, які могли б виробляти й пропонувати українські виробники. Влада й далі розглядає реальний сектор економіки виключно як дійну корову, приписуючи собі мало залежні від її дій або й досягнуті всупереч їм успіхи
Ринок землі. Земля залишається єдиним важливим нерозподіленим ресурсом. Ставка на формування фермерського класу повинна стати запорукою економічного зростання та зміцнення держави як такої
Демонополізація економіки. Брак ефективної антимонопольної політики та реальної деолігархізації залишається одним з основних гальм розвитку конкуренції, а отже, і пришвидшення економічного зростання країни. Досі не вироблено ефективних механізмів визначення реального рівня монополізації тих чи інших секторів економіки справжніми кінцевими власниками численних зареєстрованих в офшорах компаній, які лише створюють ілюзію конкуренції
Україні потрібне нове Просвітництво. Освітній рівень українців останніми роками значно знизився, потрібно популяризувати науку на всіх рівнях, сприяти співпраці науки та бізнесу: тільки за таких умов Україна може долучитися до Четвертої промислової революції