У давньогрецькій міфології є такий загальновідомий епізод. Коли Зевс вподобав молоду царівну на ймення Європа, він з’явився перед нею у подобі білого бика. Щойно дівиця вилізла йому на спину — а то було на морському узбережжі — бик шубовснув у воду і завіз її аж на острів Крит. Діставшись берега, Зевс знов прийняв людську подобу, ну а що було далі, можете здогадатись. Європа народила від нього чи то двох, чи то трьох синів, але то вже зовсім інша історія.
Цей міф пригадався мені після того, як я послухав інтерв’ю російського письменника Дмітрія Бикова в ефірі телеканалу «Freeдом». Те, що Биков вже деякий час перебуває у Києві, я знав давно — теж мені секрет! — і не особливо цьому дивувався. У нас тут Нєвзорову аж ціле громадянство давати збирались… Що стосується самого інтерв’ю, особливих несподіванок також не було. Розмова почалася з дифірамбів Зеленському. Биков розповів, що примчав до Києва писати книгу про нашого президента, який виявився «духовним лідером вільного світу», про те, «як сталося ось це чудо цілком релігійної природи, як із актора, який повірив, що він герой, вийшов справжній герой». За словами Биков, він і уявити не міг, «що Зеленський буде настільки бездоганним».
Коли журналіст нагадав, що в Україні є тенденція до неприйняття будь-яких росіян, Биков висловився так:
«Слава Богу, в Украине оказалось довольно мало людей, которые занимают позицию "хороший москаль — мертвый москаль"… Мне пишут, что вам надо не переводить (вірші – Ред.), а каяться. Я как-нибудь разберусь, что мне надо. Я ни указаний Путина, ни указаний укрнационалистов совершенно не собираюсь слушаться. Каждая нация имеет право на своих дураков. И я абсолютно готов к тому, что нервная жизнь в сегодняшней Украине активизирует этих дураков. Люди культуры друг друга поймут».
Так, це вже про нас із вами. Про тих, хто не хоче жодної присутності росіян у нашому житті — політичному, громадському, культурному. Ми зі своєю деколонізацією — «знервовані дурники», неадекватна меншина («войовнича меншість» — пам’ятаєте мемчик?), на яку не слід зважати. Та й взагалі, яка може бути деколонізація? Биков прямо заявляє, що Лєв Толстой «уже площу у Києві заслужив», і що «ідеологія Майдану могла б надихатися саме толстовськими ідеями», та й взагалі «спочатку треба перемогти у війні, а потім перейменовувати площі». А поки війна триває, варто читати «Війну і мир», Лєрмонтова, Гумільова…
Читайте також: Голі королі російського лібералізму
Одним словом, відбувається те, про що ми попереджали ще у березні. Так-так, під час своїх «паломництв» до Києва «хорошие русские» придивляються, з ким, як саме і коли вони почнуть будувати в Україні «другую Россию». Поки що це геодезична розвідка, але якщо її не припинити, рано чи пізно сюди приїдуть екскаватори. Порівняно з путінськими танками, це вже прогрес, але в історичній перспективі відмінностей не так вже й багато. Бо і для Путіна, і для Бикова Україна — це лише перспективна ділянка, яку лишень треба розчистити для реалізації своїх власних проєктів.
А до чого тут, власне, Зевс? Той трюк з биком йому довелося провернути, щоб не сполохати Європу. Бо ж яка дівчина погодиться йти з малознайомим чоловіком бозна-куди? Інша справа — бик, від якого очікуєш чого завгодно, але не кіднепінгу і харасменту. Приблизно те саме зараз відбувається і з нашою владою. Російське імперство приходить до неї у подобі сумирного телятка, ліберального письменника з добрими очима, який обсипає президента і весь його «Квартал» компліментами, лестить, обіцяє — і влада вже готова плисти з ним хоч на Крит, хоч у Грендландію, аби тільки ця музика не припинялася.
Читайте також: «Другая Россия» Арестовича
Зараз мені не хочеться сварити тих наших посадовців, які патронують подібні візити до Україн. Хочу їх застерегти.
Шановні, сьогодні російські ліберальні експати скажуть вам все, що ви захочете почути. Вони добре розбираються в людях і їхніх бажаннях — інакше б вони просто не вижили. Впевнений, що особисте спілкування з ними — це суцільна насолода, на відміну від вічних суперечок з українськими інтелектуалами, які рідко бувають з вами згодні, а ще рідше — вами задоволені. Все так. Але пам’ятайте, що ота грецька легенда закінчується зґвалтуванням, і цього разу буде так само. Тому що для будівничих «другой России» ви є лише витратним матеріалом, тимчасовими супутниками, яких треба використати і забути. Можливо, їхня візія «другой России», котру вони малюють перед вами, справді запаморочливо прекрасна. Але якщо вони збудують свою Росію тут, на наших теренах, ні мені, ні вам в ній місця не буде. Бо вони будують її для себе, а не для нас.
Схаменіться.