Побачити український прапор на французькій землі випадає не часто. Як і почути про численні українські перемоги в міжнародних змаганнях. Але й на українську вулицю часом приходить свято. На Міжнародному фестивалі повітряних зміїв у Дьєппі родина Тарасенків, яка офіційно представляє Україну, виборола не одну призову позицію.
Химерний світ, кодова термінологія, сленг для втаємничених… У системі змагань людині іззовні розібратися досить складно.
“Рокаку фест — це коли змієнавти разом виходять на поле з однаковими шестикутними традиційними японськими зміями в руках”, – приходить на допомогу Олена Тарасенко, представник української делегації. У цій номінації щойно перемогла 11-річна Поліна, найменший член команди.
“Рокаку фест можна проводити лише за сприятливої погоди, – далі розповідає Олена. – Учасники вишиковуються в одну лінію. За знаком організаторів вони всі підіймають зміїв у небо та намагаються “посадити” суперників. Завдання — залишитися в небі самому”.
Французький Дьєпп — невелике приморське місто, яке можна порівняти, скажімо, з Алупкою. Парижани люблять навідуватися сюди на вихідні — від французької столиці їхати машиною до узберіжжя Ла Манша не більше трьох годин. Добра половина з 35 000 мешканців міста працює на туристичний сектор: в готелях, ресторанах, винаймі човнів, крамничках на набережній…
Навіть взимку, через добре автомобільне сполучення з Парижем, у Дьєппі не бракує гостей. Але Міжнародний фестиваль повітряних зміїв, що відбувається щодва роки у вересні, збільшує кількість присутніх рівно вдесятеро. За підсумками організаторів, за тиждень змагань подія цього року зібрала до міста майже півмільйона гостей.
“У Дьєппі десять добрих готелів, – розповідає Марі Лоранс, власниця приморської крамнички сувенірів. – Але навіть не намагайтеся зарезервувати номер під час фестивалю інакше, як за три тижні. Учасники та гості заходу вибирають геть усі придатні для ночівлі площі, включно з кімнатами та квартирами, що надають в оренду мешканці міста. І не дивно : ми організуємо найбільший фестиваль повітряних зміїв у світі. За міжнародною класифікацією, цей захід входить у тридцятку найвидовищних подій світу.”
Над змагальним майданчиком — кілька сотень яскравих, чудернацьких творінь людської уяви та фантазії. Цього року тема фестиваля: “П”ять елементів: вода, вогонь, земля, повітря та простір”. Цілковита свобода творчості, якою скористалися змієнафти з сорока країн-учасниць.
За майданом – у гідному сусідстві з американським весело майорить український прапор. Віднайти намет у рушниках виявилося справою п”ятьох хвилин. “До речі, Росія в змаганнях не представлена, – наголосила Олена Тарасенко. – Тут кожну країну репрезентують приватні ініціативи. Тобто ті люди, для яких повітряні змії — важлива складова життя.”
Олена розповіла, що відправною точкою української пристуності на фестивалі в Дьєппі було дитяче захоплення її чоловіка. “Сергій усіх нас залучив до свого хоббі. Отже, команда складається з нас обидвох, трьох наших дітей — Петра, Павла та Поліни, а також моєї 70-річної мами Меланії.”
Родина Тарасенків — родом з Херсона. Повітряних зміїв тут виготовляють власноруч, з тканини або паперу та дерева, за власними кресленнями або з використанням мотивів українських художників.
У фестивалі в Дьєппі Тарасенки беруть участь уже вшосте, з 2000 року. У прес-службі заходу розповіли, що українці — єдина повністю сімейна команда, тому їх знають добре. Хоч наголошують, що в принципі змієнафтика — родинне хоббі. На фестиваль до Дьєппа учасники приїздять за свій рахунок, організатори лише допомагають з житлом та харчуванням. “Це — зовсім не заробіток, радше витрати,- уточнює Олена Тарасенко. – Проте це творчість, мандри, здійснені мрії… Це — стиль життя.”
Ось така вона, подумалося, українська успішність. Без помпи, пихи та олігархічних жестів з барського столу. Українська успішність — це люди, котрі вміють йти за своєю мрією.