У понеділок президент Віктор Ющенко проводив засідання РНБО, присвячене фінансовій кризі. Найсміливішою пропозицією, з тих, що на ньому прозвучали, було бажання президента зменшити державний апарат на 20% з метою «радикального скорочення бюджетних видатків» та «оптимізації державного управління».
Гарант Конституції вирішив не займатися дрібницями й запропонував за раз скоротити кожного п’ятого працівника у виконавчій, законодавчій та місцевій владах. Ще якось можна собі уявити, як Віктор Балога скорочує 240 чоловік із Секретаріату президента, з чого вже встигла познущатися частина ЗМІ. Однак який стосунок Віктор Ющенко має до таких незалежних гілок влади, як законодавча або органи місцевого самоврядування? По-своєму покритикували Ющенка й друзі-вороги, але більше з погляду політичного передвиборчого піару, а не по суті. А суть у тому, що скорочення – це боротьба із зовнішніми прикметами неефективного управління, а не з його глибинними причинами. Однак мій монолог про інше. Після заяв про скорочення на думку одразу приходять відомі закони Паркінсона, які описують еволюцію будь-якої бюрократичної системи:
1) кількість службовців і обсяг роботи ніяк не пов’язані між собою, отже:
2) кількість чиновників постійно збільшується, незалежно від будьяких зовнішніх причин.
У цій історії трохи дивним є лише час, який президент обрав для своєї заяви. Сіріл Паркінсон у своїй книжці стверджував: «Якщо уряд почне звільняти державних службовців, це йому дорого обійдеться, він почне втрачати голоси виборців». Уявімо таке: через гігантську флуктуацію на цей раз закон Паркінсона не спрацював. Але я впевнений: якщо навіть з ініціативи Ющенка кількість людей у держапараті на певний час зменшиться, то кількість довідок – ніколи. Значить, у підкабінетних чергах доведеться стояти довше. Закінчиться все класично – розмір хабарів знову зросте. А незабаром за ними підтягнеться й кількість тих, хто їх збирають.