Міфи про агресивний блок НАТО, який прагне нас поневолити, й психологічну війну, яку веде Захід проти «всього прогресивного людства», схоже, надовго засіли в їхній свідомості і жодні реалії ХХІ століття цього не змінять. «Якщо говорити про критику, вона деколи несправедлива. Часом критика з-за кордону ніби спланована: план на місяць, план на квартал, план на півріччя. І вже зрозуміло, хто і в ім’я чого критикує з чиновників-функціонерів і діячів Європарламенту та інших зарубіжних критиків», – стверджує генпрокурор Віктор Пшонка. З цих слів картина постає така: викликає брюссельський «перший секретар» до себе на килим усе єврочиновництво, садовить за стіл із червоним сукном та й починає план вимагати: критику України збільшити в поточному кварталі на 25%, Росії – на 15%, Білорусі – на 30%, а функціонери й раді старатись – ідуть на «ворожі голоси» і звідти громлять вітчизняний режим відповідно до рознарядки.
Нинішні українські дипломати теж не пасуть задніх у відродженні радянських традицій: на критику екс-представника ЄС у Києві Жозе Мануела Пінту Тейшейри реагують у стилі «наша відповідь Чемберленові»: мовляв, посольські повноваження закінчилися, тож нічого нас тепер критикувати, хай події в Африці (після України пана Тейшейру спрямували до Кабо-Верде) коментує.
За «залізною завісою» така риторика, може, й бачилася переконливою, але ж історія вдруге відбувається як фарс, то й нинішні спроби викрити змову Заходу проти нашої держави нічого, окрім усмішки, не викликають.