Приводом для відродження одного з найстаріших фестивалів в Україні став день народження «Просто радіо» – радіостанції, яка породила цей фестиваль. Щоправда, маленький подив викликав день його проведення, себто вівторок, та ще й наступний після матчу збірної України на Євро-2012. Ці чинники цілком могли вплинути і, можливо, позначилися на кількості відвідувачів з інших міст.
Хоча саме такий вибір організаторів неважко пояснити. Щонайменше тому, що в Одесі цей фестиваль і був започаткований 1997 року. Звідти ж походить материнська радіостанція. А ще важливішим є те, що саме Одеса була єдиним вільним від Євро та інших заходів містом в Україні, де в червні можна було провести акцію такого масштабу. Окрім того, є й ще один чинник, який, не виключено, вплинув на вибір дня проведення фестивалю: гонорар багатьох західних виконавців, як відомо, коливається залежно від дня тижня, тобто у вихідні він найвищий, а на початку трохи нижчий. А те, що гонорар хедлайнера івенту – культових американців із Linkin Park – чималенький, годі й сумніватися.
Дуже приємно, однак, те, що нарешті фестивальний рух почав мігрувати до великих міст-мільйонників зі столиці та сіл у якійсь глухомані. Це вельми важлива запорука загального розвитку музичної індустрії в країні, адже, на превеликий жаль, досі, окрім прикладу з «Таврійськими іграми» в Каховці, які все одно з часом навіщось переїхали до Києва, ситуація з великими фестивалями в Україні мала дуже хуторянський вигляд. Себто все більш-менш цікаве обов’язково відбувалося лише у столиці, за винятком невеликих субкультурних фестивалів, здебільшого етноспрямування, які влаштовувалися, що цілком логічно, на природі, але далеко від великих міст, тому були й лишаються не дуже зручними та перспективними.
На щастя, Prosto Rock зламав цю тенденцію останніх років своїм фактом проведення в Південній Пальмірі, та ще й на стадіоні. Фактично українські меломани отримали класичний урбан-фест, хай наразі й одноденного формату. Проте таку форму мають дуже багато сучасних відомих рок-фестивалів. Територіально найближчим до нас прикладом є той самий «Сігет», що проводиться у Будапешті.
Перейдемо до власне музичної частини, яка цілком виправдала очікування кількох десятків тисяч меломанів, що з’їхалися на стадіон «Чорноморець». Розпочали марафон молоді українські рокери з O’Torvald. Хоча грати їм довелося для невеликої купки людей – на жаль, наша публіка, як відомо, «своїм» не цікавиться, їй подавай будь-що, лишень би з-за кордону, і в своїй більшості не хоче витрачати час на команди розігріву. А дарма, бо Женя Галіч і Ко видали прекрасний сет.
Щоправда, зауважимо й ще одну причину, з якої глядачі дуже повільно прибували на стадіон: незрозуміла поведінка сек’юриті заходу, які невідомо чому за наявності квитків не пускали на стадіон людей із другої фан-зони та до більшості сидячих секторів. Автор цих рядків особисто був свідком того, як дебелий охоронець майже годину тримав людей на одному з входів. А на спроби показати йому квиток односкладово відповідав: «Не можна і всьо». Згадаємо й брак туалетів (до стадіонних публіку не пускали), було лише кілька біотуалетів за межами споруди, та ще й платні. Що ж, варто визнати, що привозити відомих західних виконавців ми вже навчилися, а ось західному сервісу та ставленню до публіки, вочевидь, ні.
Після O’Torvald на сцені з’явився Андрій Хливнюк та «Бумбокс», і, напевно, їм давно вже не доводилося грати для такої маленької аудиторії – люду порівняно з виступом попередньої команди побільшало зовсім трохи зі згаданих вище причин. Що, однак, зовсім не завадило локомотиву української рок-сцени запалити публіку так, що навіть півгодинна пауза між виступами «Бумбоксу» та шотландо-американців із Garbage була майже непомітною. Хоча до недоліків організації слід зарахувати майже цілковиту відсутність конферансу заходу – лише один раз за всі шість годин на сцену виходили діджеї «Просто радіо», тому публіка в перервах відверто нудьгувала.
Але коли вийшла легендарна Ширлі Менсон з товаришами, до речі, вперше за всю історію в Україні, глядачі одразу запалилися, щоб не гаснути вже до самого кінця шоу. Garbage показали українським любителям музики, навіщо гурт після семи років простою знову розпочав активну діяльність. Шикарний індастріал-рок у супроводі впізнаваного вокалу Менсон, їхні класичні хіти чітко розставили крапки на і – зірки 1990-х повернулися.
Читайте також: Фестиваль Арт-поле повернувся в Карпати
А далі настав час для музичного дива, адже на сцені з’явилися головні герої цього вечора – Linkin Park. Важко описувати їхній виступ, зазначу тільки, що мають рацію ті, хто вважає цей американський гурт еталоном щодо концертного звучання в усій сучасній рок-музиці. Живий спів Linkin Park – це феєрія шикарного саунду, виняткового драйвового музичного супроводу, прекрасного за рівнем виконання вокалу, неперевершеного світлового шоу тощо. Важливо й те, що під час їх перебування на концертному майданчику стадіон нарешті був майже заповнений, а публіка просто шаленіла. Тому на виході було настільки тісне переплетіння енергетики глядачів та музикантів, що навіть Честер Беннінґтон зі сцени визнав, що такого шикарного концерту в них давно не було. Майже дві години Linkin Park виносили мозок та вуха українським меломанам, наочно демонструючи, чому ця команда у вищому музичному пелотоні вже понад 10 років.
Загалом свято рок-музики вдалося, попри те що під кінець настрій слухачам знову зіпсували охоронці, влаштувавши штовханину, навіщось перекривши багато виходів зі стадіону і змусивши натовп дертися через височенний бетонний парапет на трибуни, щоб якось піти. При цьому ризикуючи зламати собі шию. Знову доводиться говорити про непрофесійність сек’юриті, адже у світовій музичній практиці такі дії вже багато разів призводили до трагедій.
Враховуючи, що Prosto Rock відбувся вперше за 10 років, цілком можна говорити про «перший глевкий млинець» у плані організації, але тверду п’ятірку, якщо оцінювати музику, а це, мабуть, все ж важливіше. У будь-якому разі організатори обіцяють зробити фест знову щорічним, тож лишається сподіватися, що наступний буде не менш яскравим.