Маємо багато підстав святкувати результати парламентських виборів, що відбулися цими вихідними в Чехії. Проте з історичного погляду передусім слід відзначити відхід із політичної арени (ймовірно, остаточний) режимних нащадків Ґоттвальда (повна назва — Комуністична партія Богемії і Моравії). Нарешті настав край процесу, що почався з прибуттям у Східну Європу радянського НКВД у 1944–1945 роках.
Комунізм ще не зовсім мертвий. Комуністичні партії досі тримаються в Греції, де KKE здобуває в опитуваннях близько 5% голосів; на Кіпрі (AKEL — 22%), в Іспанії (у складі змішаних коаліцій), Португалії (6,3%) і Франції (2,5%). Проте німецькі «Ліві», що здобули 4,9% голосів на виборах цього місяця, є останніми суттєвими рештками партій, що колись упроваджували радянську владу на половині материка. Серед прихильників комуністичних ідей мають бути насамперед люди, які ніколи не зазнали їх на власному досвіді.
Читайте також: Наш страх лише робить Путіна могутнішим
На усунення чеських «товаришів» знадобилося понад 30 років, попри всі очікування. Люди спостерігали вдосталь жахливої брехні й убивств. Лідери партії геть не надихали. Після 1989 року в партії точилися внутрішні конфлікти. Однак вона незмінно зберігала підтримку електорату старшого віку, зокрема в регіонах, що постраждали через занепад важкої промисловості.
Утім, постреволюційні чеські політики не спромоглися достукатися до виборців, що не скористалися поверненням свободи. Цей провал огорнений непорозуміннями. Згідно з шаблонним наративом, «посткомуністична політика» (абсурдна категорія, що охоплює території від Естонії до Таджикистану) має специфічні проблеми, зокрема взаємодію легковірних, розлючених виборців і гидких популістських політиків, яких не зустрінеш у менш відсталих країнах.
Правда в тому, що виборці на схід від колишньої «залізної завіси» мало чим відрізняються від виборців на захід від неї. Західна політична й економічна система мала багато вад упродовж останніх десятиліть. Виборців, вочевидь, ці вади дратують, зокрема й тому, що політичний клас, схоже, не готовий їх визнавати. Відразливі політики, що експлуатують такі невдоволення, виринають і зникають усюди. Навіть у Сполучених Штатах.
У випадку чехів такі обурені виборці стали легкими мішенями для Андрея Бабіша — прем’єр-міністра, чия офшорна імперія нерухомості випливла в нещодавньому витоку інформації Pandora Papers. Це виявилося останньою краплею, і на цих вихідних виборці сказали «ні» його «компетентному, але клептократичному» правлінню. Як наслідок, опозиційна коаліція здобула перемогу з невеликим відривом.
Таким чином, вийшла ще одна перемога для партій, що борються проти нечистих на руку політиків: першою було усунення прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо 2018-го й обрання президентки Зузани Чапутової наступного року. Прем’єр Угорщини Віктор Орбан, певно, спостерігає за результатами в Чехії нервово. Так само й суперечливий уряд Польщі на чолі з партією «Право і справедливість», що підштовхує країну до легковажної сутички з Європейським Союзом.
Читайте також: Небезпечний успіх України
Постало чимало запитань. Зокрема про роль хворобливого й проблемного президента Чехії Мілоша Земана, відомого своїм нездоровим способом життя й залаштунковими інтригами, переважно за участі Росії й Китаю. Йому подобався Бабіш, і він терпіти не може опозиційної коаліції, яка тепер має перспективи керувати країною. Він може відтягувати її прихід до влади, але навряд чи зупинить.
Найважливіше питання в тому, чи дасть раду новий уряд з проблемами країни. Уже й не злічити, скільки було в чеській політиці марних надій. З 1989 року знову й знову зароджуються антикорупційні кампанії, що намагаються подолати кумівські мережі, які отруюють політику. Попри обрання перспективних політиків, нова влада не спромагалася забезпечити сподіваних результатів. Може, цього разу вдасться?
————–
На виборах у Чехії неочікувано переміг опозиційний блок SPOLU («Разом») із результатом 27,8% голосів. Партія чинного прем’єр-міністра Андрея Бабіша ANO набрала трохи менше — 27,1%. Перемога SPOLU, який уже оголосив, що творитиме коаліцію з двома іншими опозиційними силами — Піратською партією та Партією мерів і незалежних кандидатів, — означає радикальну зміну чеської політики. Тепер, найімовірніше, новим прем’єром стане лідер блоку SPOLU Петр Фіала. Хоч президент Мілош Земан, який формально має висунути кандидатуру прем’єр-міністра, заявив, що збирається запропонувати кандидатуру лідера партії, а не блоку, що набрав найбільше голосів (SPOLU — блок партій, на відміну від ANO), найімовірніше, це не вплине на склад уряду та особу прем’єр-міністра.