Після вторгнення Росії на територію України в лютому 2022 року Німеччина значно зменшила свою залежність від російських енергоносіїв. Однак, як показує нещодавно презентоване в Берліні дослідження, широко розгалужені мережі впливу, які відіграли ключову роль у підпорядкуванні Німеччини російському енергетичному імперіалізму, все ще залишаються недоторканими і надзвичайно активними. Вони вміло пристосовуються до нової геополітичної реальності.
Аби приховати економічні відносини із Росією, що й далі тривають, вони використовують той факт, що Кремль перенаправляє торговельні потоки через треті країни, такі як Туреччина, або через Центральну Азію. Як зазначається в дослідженні, підготовленому Фондом Фрідріха Науманна спільно з аналітичними центрами «Up! For Democracy» та «Center for the Study of Democracy», з’являється все більше доказів непрямого експорту товарів подвійного призначення до Росії та непрямого імпорту російського скрапленого природного газу та нафти до Німеччини. Це підриває ефект санкцій ЄС, а також єдність західного демократичного альянсу.
Вирішальну роль у цих махінаціях відіграють такі групи, як «Німецько-російський форум» та «Петербурзький діалог», започаткований у 2001 році Герхардом Шредером і Владіміром Путіним як місце обміну між ініціативами громадянського суспільства, але дедалі частіше використовується для російських пропагандистських операцій. Незважаючи на офіційний розпуск цих організацій у 2022 році, їхні провідні представники продовжують таємно працювати над досягненням своїх старих цілей.
Так, представники Німеччини та Росії зустрічалися у квітні 2024 року в Баку, а потім знову в жовтні, щоб обговорити, як можна зберегти відкриті німецько-російські канали комунікації і як має виглядати реанімування німецько-російських відносин у післявоєнний період. З німецького боку в дискусії взяли участь Маттіас Платцек, колишній голова СДПН, прем’єр-міністр землі Бранденбург і голова Німецько-російського форуму, а також політик ХДС Рональд Пофалла, колишній голова «Петербурзького діалогу».
З російського боку на переговорах були присутні кілька людей з найближчого оточення Путіна і представники російської державної енергетичної компанії «Газпром». Такі таємні зустрічі дають зрозуміти, що німецько-російські мережі минулого інтенсивно шукають шляхи відновлення контактів з Кремлем і схиляють німецьких політиків до зближення з режимом Путіна. І це незважаючи на те, що немає жодних ознак змін в агресивній поведінці Росії щодо Європи та Німеччини.
Особливо щільними та неушкодженими є проросійські мережі компаній, бізнес-консалтингових та юридичних фірм, які проникають глибоко в центри влади в німецькій економіці та політичних інститутах, в землі Мекленбург-Передня Померанія. У 2021 році міністр-президент СДПН Мануела Швезіґ запустила там «Кліматичний фонд», що фінансувався «Газпромом», справжньою метою якого було обійти загрозу санкцій США проти завершення будівництва «Північного потоку-2». Після 24 лютого 2021 року Швезіґ швидко змінила свою позицію. Тепер вона виступає як рішуча прихильниця України. Однак довіра до цього повороту викликає сумніви, оскільки колишня голова Німецько-російської групи дружби у Бундесраті досі рішуче опиралася визнанню своєї центральної ролі в кремлівській мережі. Критики вбачають у її поспішному рішенні розпустити «Кліматичний фонд» спробу знищити докази до завершення парламентського розслідування передісторії створення цієї структури.
Незважаючи на засудження російської агресії, Швезіґ вже висловилася на користь майбутнього коаліційного уряду в землі з пов’язаним з Кремлем «Альянсом Сари Ваґенкнехт» — ще до того взагалі, як ця партія заснувала своє об’єднання у землі Мекленбурґ-Передня Померанія, де вона є премʼєр-міністеркою. Швезіґ ніколи не думала про відставку, як і всі інші провідні німецькі політики, відповідальні за відкриття німецького енергетичного сектору для агресивних стратегічних планів Кремля.
Однак німецькі мережі впливу, сплетені Кремлем, які також відіграють вирішальну роль у поширенні дезінформації, поширюються не лише на соціал-демократів. Депутат Бундестагу від ХДС Родеріх Кізеветтер нещодавно заявив в інтерв’ю, що в його партії існують «дві школи думки». Одна з них виступає за західні зв’язки і підтримку України, але є також «група, яка дуже близька до Москви і прагне до тіснішої економічної співпраці» з Росією. Кізеветтер, ймовірно, мав на увазі насамперед прем’єр-міністрів від ХДС Саксонії і Тюрінґії Міхаеля Кречмера і Маріо Фойгта.
На думку Кізеветтера, те, в якому напрямку піде лідер партії Фрідріх Мерц, як ймовірний наступний федеральний канцлер, залежить від того, який урядовий альянс ХДС/ХСС сформує після нових виборів до Бундестагу, що відбудуться 23 лютого 2025 року. Коаліція із Зеленими також викликала б «такий масовий опір з боку частини ХДС/ХСС», оскільки ця партія «не має жодних зв’язків з Москвою».
Однак, якщо Мерц сформує коаліцію з СДПН, існує ризик відкритого рецидиву старої політики щодо Росії. У політичному Берліні ходять чутки, що нинішній лідер парламентської фракції СДПН у Бундестазі Рольф Мютценіх претендує на посаду міністра закордонних справ у цьому випадку. Мютценіх був не лише першим провідним німецьким політиком, який закликав до «заморожування» війни за рахунок України — відповідно до кремлівської пропаганди — він також був ключовою рушійною силою систематичного зволікання та відмови канцлера Олафа Шольца від поставок зброї в Україну. Якщо німецька демократія нарешті не займе тверду позицію проти цього, нам знову загрожує те, що проросійські мережі знову можуть взяти гору.