Олександра Киричук журналіст-культуролог

Пророк у чужій вітчизні

ut.net.ua
13 Листопада 2009, 00:00

Normal
0

false
false
false

MicrosoftInternetExplorer4



/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Звичайна таблиця”;
mso-style-parent:””;
font-size:10.0pt;”Times New Roman”;}


«Триразове харчування, безплатна освіта, можливість працевлаштування, знайомс­­тва з упливовими людьми, перспективи кар’єрно­­го зростання. Ласкаво просимо за ґрати!» – таким міг би бути слоган цьогорічного переможця Каннського кінофестивалю фільму «Пророк» французького режисера Жака Одіяра («Дуже посередній герой», «Читай по губах», «Моє серце перестало битися»). Пронизлива кримінальна драма, яку критики вже встигли охрестити французьким «Хрещеним батьком», розповідає «історію змужніння» молодого злочинця арабського походження. Головний герой Малік ель Джебен потрапляє до в’язниці у 19-річному віці за бійку з поліцейським, не маючи ні родичів, ні друзів, ні освіти, ні досвіду. Все, чим він володіє на цей момент, – це якась дрібна купюра й одна цигарка. Однак, поступово пройшовши низку в’язничних «ініціацій», через шість років він виходить звідти авторитетом у кримінальному світі з рахунком у кілька десятків тисяч доларів, успішним наркобізнесом та прізвиськом Пророк.

Послання режисера, звісно, не зводиться до реклами французьких тюрем (чи, навпаки, застороги щодо занадто гуманних умов утримання злочинців?). Сенс історії полягає в тому, що всіх цих успіхів головному герою вдається досягнути завдяки єдиній набутій на свободі цінній навичці – вмінню пристосовуватися. Необхідність виживати у ворожому середовищі чужої країни навчила його бути уважним, гнучким і хитрим, а головне – вести, не зважаючи ні на що, власну гру, перебуваючи в позиції підлеглого. Автор стрічки стверджує, що це історія про становлення особистості, «відкритої до всього нового, готової безупинно навчатися, всотувати знання та досвід». Й арабське походження головного героя, що є втіленням такої особистості, безперечно, невипадкове. За словами Одіяра, «становище арабів у нашій країні зараз досить сумне, мусульманин у Франції ніколи не ризикне піти в людне місце один». Але його фільм наштовхує на думку про те, що така ситуація є передусім загрозливою саме для «господарів країни».