З тим уточненням, що одна частина учасників цих поєдинків билася за те, щоб дотримуватися певних правил – нехай і поганеньких, але хоч якихось; інші – за те, щоб єдиним правилом, як і раніше, залишалася їхня власна сваволя; ну, а третя група подумки була з тими, хто волів змагань за правилами, але скромно сиділа та стояла десь збоку, намагаючись нічим не засвідчити свої емоції.
Як не смішно (хоча, здавалося, в українській політиці не залишилося вже нічого, що б могло насмішити), ця «спокійна сила» звалася фракцією партії УДАР й очолювалася «Сталевим Кулаком» Віталієм Кличком.
Після завершення бойовиська Кличко-старший заявив журналістам, що не братиме (принаймні, до певного часу) участі у депутатських бійках, але підтримує (судячи з усього, дистанційно) блокування трибуни. І мотивував це так: «Я розумію бажання багатьох людей, щоб Кличко пішов у наступ, але хочу нагадати, що, наприклад, у США кулаки боксера прирівнюються до зброї, а кулаки чемпіона світу – до ядерної зброї. І цю зброю ми не будемо використовувати. Поки що… Ми переконані – має бути персональне голосування кожного депутата і ніхто не повинен порушувати законів України. А ми знову бачимо, як дехто, злодійкувато озираючись, тисне на кнопки за відсутніх сподвижників. З цим миритися не можна».
Звичайно, що не можна! Бо йдеться про відверте порушення Конституції України та Закону про регламент, про антизаконні дії законотворців. І про намагання депутатської більшості (де-факто це «регіонали», «тушки» та комуністи) зробити беззаконня і в новій Раді нормою.
Одна із найзапекліших бійок розпочалася після того, як Олександра Кужель спробувала вихопити в одного з «регіоналів» другу картку, якою той голосував. Коли «регіонал», ясна річ, відмовився віддавати картку, депутати від «Батьківщини» та «Свободи» кинулися блокувати трибуну. Під час сутички депутат від «Батьківщини» Олег Медуниця впав біля трибуни, і тоді «регіонали», в тому числі Вадим Колесніченко та Олександр Онищенко, почали хвицати його ногами, не даючи встати… Уже після закінчення цього зіткнення, коли оголосили перерву, Колесніченко на запитання журналістів , навіщо він бив лежачу людину ногами, цинічно відповів: «Ужас, ужас, я переживаю!» – і побіг сходами.
Навіть шпана не б’є лежачого. Це роблять тільки донецькі «відморозки» та примкнулий до них «істинно русскій» Колесніченко…
А тепер подивимось під цим оглядом на спокій лідера УДАРу. Виборець партії Кличка голосував за «Сталевого Кулака» як за людину чесну й цивілізовану. А чесна й цивілізована людина не може сидіти спокійно чи стояти в стороні, коли лежачого б’ють ногами чи брутально порушують Конституцію.
Бо ж якщо одразу не поставити в новій Верховній Раді на місце «відморозків» і прямих порушників Основного Закону, то вони, відчувши безкарність, остаточно знахабніють, і тоді вгамувати їх стане значно важче. Або, можливо, депутатська більшість пристане на цінну пропозицію Інни Богословської та створить «спеціальну службу, що буде втихомирювати депутатів», котрі «не дають нормально працювати». Тобто голосувати, як і раніше, чужими картками за помахом руки Чечетова та без обговорення законопроектів у комітетах і на пленарному засіданні, чи не так? А якщо хтось заважатиме і нагадуватиме про якусь там Конституцію, його негайно втихомирюватимуть голомозі донецькі вуркагани зі «спеціальної служби»…
Читайте також: Кличководи проти Кличка – хто кого?
Та, власне, «Сталевому Кулакові» поки справді не треба було застосовувати свою «ядерну зброю». Але якби Віталій Кличко просто рушив до трибуни, це вже викликало б паніку серед більшості. А якби він ще просто став у гущі бою без правил, вміло закриваючись від ударів і закриваючи собою інших, то публіка певного ґатунку неодмінно відступила б. Та і в УДАРі сильних дядьків вистачає, невже їм не соромно відсиджуватися по кутках, коли Колесніченко й Ко б’ють лежачих ногами?
Чи, може, Кличкові-старшому досі мариться, що він засідає у Бундестазі?
Але ж справу він має не з німецькими політиками і, головне, не з німецьким, а з українським виборцем. Який, спостерігаючи за яловою поведінкою «Сталевого Кулака» і його заграваннями a la кіт Леопольд з «відморозками», дійде висновку: Кличко є «резервним» ставлеником олігархів, лідером фальшивої опозиції. А такий висновок потягне за собою і неминучу зміну ставлення до політика-боксера. Варто згадати цьогорічне катастрофічне падіння рейтингу Наталії Королевської після того, як електорат її розкусив. А хто зараз пам’ятає про Партію зелених, яка гучно себе рекламувала як непідкупну політичну силу, але в Раді активно зайнялася «зеленню»?
Одним словом, Кличко програв свій перший раунд у Верховній Раді, а УДАР – принаймні, поки що – виявився невідповідним назві. Другий раунд – це можна сміливо прогнозувати вже зараз – Кличко також може програти у разі, якщо керуватиметься рекомендаціями Європарламенту (не переводяться ж у Європі вміло використовувані Леніним, Сталіним, Путіним і Ко «корисні ідіоти»!) не взаємодіяти, не підтримувати її і не формувати коаліцій зі «Свободою». Бо ж, поки Кличко й УДАР відсиджувалися в куточку, саме «Свобода» (з усіма її недоліками та гріхами) захищала Конституцію України та елементарну людську честь та гідність.