Давно не стикалися з радянським воєнруком, особливо з його баченням світу та «історичного процесу»? Ностальгія? Не сумуйте, ще є заповідники, де цей представник фауни юрської епохи не зникає, а панує й активно розмножується. Раджу завітати на сайт Міністерства оборони Росії, розділ «Історія: проти брехні та фальсифікацій». Він днями уславився публікацією, в якій провина за розв’язування Другої світової війни всупереч усталеним стереотипам покладається на Польщу. На тлі решти матеріалів про «вирішальну роль у перемозі над фашизмом», така новація може шокувати. Адже факт німецької агресії 1 вересня 1939 року ніколи не піддавався сумнівам ані радянськими, ані російськими пропагандистами.
Звісно, що в киванні на поляків росіяни – не перші. Тодішній спільник Москви, Берлін, оформив це у відомому «гляйвіцькому інциденті», коли переодягнені в польську форму виконавці захопили німецьку радіостанцію у Гляйвіці, облаяли в ефірі Третій Рейх та втекли, залишивши необхідні речові докази. Для початку світової війни це був цілком достатній привід. Наслідком того «польського» паскудства стали 60 мільйонів трупів. Чи не завеликий тягар для Польщі? Звісно, такий спосіб мислення зазвичай витравлюється ще тоді, коли учнів шкіл учать розрізняти «приводи» та «причини». Але що поробиш, коли логіка починає заважати патріотичному вихованню?
Проте, зізнаюся, я не зовсім з того боку почав критикувати «воєнруків», – адже річ зовсім не в інтелектуальній здатності розрізняти причини і приводи. У новій концепції змінилися не причини війни як такі, а їх морально-етичні оцінки, точніше – вони завуальовано зникли, притлумлені начебто об’єктивною логікою. «Всі, хто неупереджено вивчали історію Другої світової війни, знають, що вона почалася через відмову Польщі задовольнити німецькі претензії», – категорично стверджує начальник відділу Інституту воєнної історії Міноборони РФ, кандидат історичних наук, полковник Сергій Ковальов. Поляки завинили перед людством через те, що відмовилися виконати обґрунтовані претензії Гітлера. «Поміж тим вимоги Німеччини були вельми поміркованими: включити вільне місто Данціг у склад Третього рейху, дозволити побудову екстериторіальних шосейної дороги та залізниці, які б зв’язали Східну Пруссію з основною частиною Німеччини. Перші дві вимоги важко назвати безпідставними», – продовжує неупереджений історик у погонах. Замислимося: як безвідповідально поставилися поляки до німецьких вимог, адже пішли б трохи назустріч (віддали б хоч шосе) – і зовсім не було б ніякої Другої світової війни. Правда? От проїхався б фюрер по тому шосе, зігрівся б серцем і сказав би своїм прихвосням: «Партайгеноссен! Усе, про що я мріяв з дитинства – шосе до Східної Пруссії – я отримав від люб’язних польських колег. Демобілізація! Я втішений, я став пацифістом». Особисто я тепер спокійний за стратегічне мислення фахівців Міноборони РФ. Але не вірю, що це просто дурість. Це підказка: прийшов час вирішувати все з позиції сили, це – нормально.
Згадаймо інший приклад: тоді ж, коли німці висували «обґрунтовані» претензії до Польщі, СРСР робив аналогічні «небезпідставні» пропозиції фінам. Актуальні питання «взаємної безпеки» вимагали, аби Фінляндія відсунула свої кордони подалі від Ленінграда і здала в оренду під радянську військову базу острів Ханко. Фіни також виявилися безвідповідально впертими – бо ж ризикували розв’язати світову війну. Але яка цікава зміна російських оцінок: раніше шанувалися горді країни, які сміливо не піддавалися на шантаж агресора. А тепер їх зневажливо роблять винуватцями всіх наслідків своєї непокори. Здаватися треба, прогнися – бо буде гірше, й ти сам будеш винний. Виходить, що ані Гітлер, ані Сталін не винні в тому, що врешті довелося цю безвідповідальну та нахабну Польщу поділити. Бо як державне утворення вона, словами тодішньої московської «Правди», виявилася «штучною». А те, що нове трактування з’явилося саме зараз, не дивно: в серпні – 70-та річниця Пакту Молотова–Ріббентропа, який дуже прозоро окреслює коло справжніх винуватців світової війни. А нам, як мешканцям іншої «держави, що не відбулася» (словами не «Правди», а В. Путіна – це крутіше) варто замислитися над суттю нової концепції:
– Так чим же я вам досадив? – Ягнятко, плачучи, питає. (…) – Як сміло ти мене питати? Вовк, може, їсти захотів!..