За його словами, для популістських, антиіммігрантських та екстремістських політсил усіх мастей, спільним для яких часто є одна ненависть до ЄС, ці перегони будуть вдалими. «Питання лише в тому, яке в них буде представництво. Одна п’ята депутатського корпусу? Чверть? Можливо, третина? Партія свободи Герта Вілдерса в Нідерландах, Національний фронт Марін Ле Пен у Франції, Партія незалежності Сполученого Королівства з Найджелом Фараджем на чолі можуть вийти в своїх країнах на перше місце. Багато голосів наберуть також «Справжні фіни» й «Альтернатива для Німеччини»», – вважає Ла-Ґуардіа.
Він прогнозує, що у Страсбурзі і Брюсселі радикали намагатимуться не лише розвалити європейську систему зсередини, а й національні мейнстримові партії – ззовні.
«Розрізнені євроскептики досі мали небагато можливостей для впливу на законодавство ЄС, але вони вміло використовують європейську асамблею як рупор. Тож найбільший вплив євроскептиків буде непрямим – через національну політику. Нестабільні уряди, очевидно, швидше можуть опиратися євроінтеграції (сприянню безперешкодної міграції робочої сили, поглибленню єдиного ринку, лібералізації міжнародної торгівлі і прийняттю на себе спільної відповідальності за ризики з метою стабілізації євро). Особливо вразлива безвізова Шенгенська зона. Зросте тиск із вимогами провести референдум про членство Британії в ЄС», – впевнений Ла-Ґуардіа.
Детальніше читайте у статті «Антиєвропейське питання» у друкованому спецпроекті "Світ у 2014".