Подолати його виклики зможуть лише справді мудрі та сильні. Таких поміж себе шукатимуть і влада, і різні сили в опозиції, і громадянське суспільство. Успіх України залежатиме від того, чи будуть ці пошуки успішними.
ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Хоча де-факто виборча кампанія в Україні вже стартувала – негайно після ухвалення відповідного закону – офіційно електоральний процес розпочинається 29 липня 2012 року. Голосування відбудеться 28 жовтня. Розвиток України найближчими роками залежатиме від того, що станеться впродовж цих трьох місяців і відразу після них: чи піде влада на масові фальсифікації (з огляду на нинішній рейтинг Партії регіонів та її сателітів – комуністів і «Сильної України» – швидше так), чи зможе опозиція їм протистояти і як до цього поставиться суспільство. Попри те що деякі питання технології проведення перегонів справді «підправлені» на вимогу представників опозиції, загалом виборчий закон залишає чимало можливостей для фальсифікацій. Це й повернення виборів у мажоритарних округах із їхньою залежністю від адміністративного та фінансового ресурсів. І переваги для влади у формуванні та діяльності комісій. І встановлення штучних обмежень для учасників (скасування блоків, підняття прохідного бар’єра до 5% тощо). Але найголовніше – націленість влади на проведення перегонів за тим чи тим сценарієм. Місцеві вибори 2010 року й довибори різних рівнів, які відбувалися упродовж 2011-го, не дають підстави вважати, що нинішня влада може змінити свої звички – «досягати результату в будь-який спосіб». Однак на тлі соціально-економічної кризи, розпачу громадян та організаційного оформлення протестних рухів, спроба «вкрасти» парламентські вибори може закінчитися масовими виступами й навіть зміною влади.
Читайте також: 2012-й обіцяє стати не менш доленосним за попередній
ЄВРО-2012
8 червня в Польщі й Україні стартує фінальна частина Чемпіонату Європи з футболу. Для нашої країни – це унікальний шанс презентувати себе світові (потенційним закордонним інвесторам, туристам тощо) з якнайкращого боку. Утім, будівництво до Євро стадіонів та інших об’єктів інфраструктури, навколо яких виникло чимало запитань стосовно надмірної дорожнечі, й поспішне їх введення в експлуатацію «під дату» наштовхують на підозру: в Україні на час проведення європейської футбольної першості все буде «як завжди». Вочевидь, усе пройде «за планом», але враження гостей країни від місцевих реалій буде аж ніяк не те, на яке сподівається влада, бо ж за «потьомкінскімі дєрєвнямі» всього не приховаєш. Іноземні інвестори свої висновки вже зробили – а як інакше, коли до будівництва інфраструктурних об’єктів зазвичай допускали донецьку компанію, наближену до одного з високопосадовців.
АНІ ЄВРОПА, АНІ РОСІЯ?
Прагнучи зберегти керованість країни, збільшити соціальні виплати (офіційний підкуп електорату) напередодні виборів і запобігти масовим протестам на соціальному ґрунті, українська влада й далі шукатиме способи вирішити свої фінансові проблеми за рахунок співпраці з ЄС чи РФ. Небажання виправити ситуацію в судово-правовій сфері й відмовитися від політичних репресій практично перекреслює перспективу на асоціацію з ЄС до зміни влади в Україні. Натомість могли б розвиватися більш прагматичні проекти на європейському напрямку, насамперед енергетичні. Зокрема, в разі прозорої зміни структури Нафтогазу (без передачі будь-кому контролю над ГТС чи іншими активами) Україна може залучити €3–5 млрд на модернізацію труби та інші інфраструктурні проекти. Це також сприяло б конструктивнішій співпраці з МВФ. Однак зберігається ризик того, що реструктуризація НАК відбудеться по-іншому – на кулуарних переговорах із російською стороною. Понад те, вступ Росії до СОТ може бути використаний для активнішого залучення України до євразійського Митного союзу, мовляв, формальні обмеження знято. Однак якщо поведінка вітчизняної влади кардинально не зміниться, вона й надалі намагатиметься уникати незворотніх кроків щодо інтеграції Києва у структури на чолі з Росією (це економічно невигідно більшості українських олігархів, як, зрештою, і політично – ще один центр впливу їм ні до чого) й шукатиме можливості отримати фінансові ресурси на Заході, незграбно бавлячись при цьому в демократію.
Читайте також: Валерій Чалий: «Наступного року Україна, якщо і рухатиметься до ЄС, то з повернутою в бік Росії головою»
ОПОЗИЦІЯ ПІДЕ НА ВИБОРИ КІЛЬКОМА КОЛОНАМИ
Заклик до об’єднання опозиції (або демократичних сил) давно перетворився на певну національну особливість, ритуальний компонент українського політичного процесу. Скасування у виборчому законі права на групування партій у блоки закрило шлях для традиційного для України «напівоб’єднання», коли близькі за духом або ставленням до певного лідера партії гуртуються, але зберігають свою організаційну і політичну осібність. Нині ж об’єднання означає для одних юридичне зникнення, для інших приростання політиками та організаціями, а також проблемами узгодження амбіцій старих і нових партійних товаришів. Відтак малоймовірно, щоби бодай якась із політсил, яка, за даними опитувань, має шанси подолати виборчий бар’єр, піде на об’єднання шляхом самоліквідації. Натомість вони стануть центром притягнення для менших партій, які будуть готові вливатися, але на певних умовах: почесні місця в списках для їхніх лідерів і довірених осіб, вплив на кадрову політику об’єднаної політсили, доступ до ресурсів кампанії абощо. На цьому ґрунті не виключені скандали, якщо сторони не порозуміються. Зважаючи на нинішній стан українського істеблішменту, «похід кількома колонами» (трьома, щонайбільше чотирма) справді видається максимально можливим компромісом, який максимізує результати опозиції. Однак лише за умови, що всі «колони» відмовляться від взаємного поборення, справді зможуть висунути узгоджених кандидатів за мажоритарними округами (які матимуть найбільше шансів перемогти) і спільно здійснюватимуть спостереження й контроль за виборами та визначенням їхніх результатів. За такої стратегії, навіть якщо влада використовуватиме адмінресурс, опозиція цілком може здобути більшість у новому парламенті (якщо враховувати нинішні рейтинги партій). Інакше вона зазнає фіаско: Партія регіонів і комуністи можуть отримати близько 280 місць у Верховній Раді.
ТИМОШЕНКО НАМАГАТИМУТЬСЯ ТОРГУВАТИ
Процес над Тимошенко став подією року. Рішенням апеляційного суду вирок їй очікувано залишили в силі, тож принаймні до осені 2012-го вона пробуде за ґратами – нинішнє керівництво, зважаючи на динаміку рейтингів, боїться особистої участі екс-прем’єрки у виборчій кампанії (яка, за досвідом усіх минулих виборів, давала її політсилі суттєвий бонус голосів). Натомість після перегонів, якщо їх виграє влада, а ситуація в країні не буде революційною, на Банковій цілком можуть розглянути доцільність амністування Юлії Володимирівни, особливо якщо держава потребуватиме термінового залучення кредитів, а Захід наполягатиме (як реакція на «не зовсім чесні вибори») на «приведенні до європейських стандартів судово-правової системи». При цьому керівництво заявлятиме, що Тимошенко, за якою зберігатиметься судимість, не зможе брати участь у президентських перегонах 2015 року.
Читайте також: Під знаком Тимошенко
УРЯД ОЧОЛИТЬ ПРЕДСТАВНИК ДОНБАСУ, БЛИЗЬКИЙ ДО СІМ’Ї ПРЕЗИДЕНТА
За два роки діяльності нинішнього керівництва держави заміни прем’єрові Азарову так і не знайшли. Важко буде відшукати настільки ж позбавленого власних владних амбіцій, вірного президентові й рівновіддаленого від груп упливу кандидата на цю посаду й наступного року. Однак зміна уряду може відбутися або навесні в разі різкого погіршення соціально-економічної ситуації і пошуку владою «офірного цапа», або після «успішних» виборів як винагорода керівникові штабу регіоналів Андрієві Клюєву. Останнього вважають достатньо близьким до Януковича, щоб мати його довіру. Однак це призначення призведе до послаблення конкуруючих груп, насамперед Фірташа – Бойка, чого вони намагатимуться не допустити. Відтак не виключено, що прем’єром буде технічна фігура з оточення президента, «молодий реформатор» із кола спілкування його старшого сина Олександра.
«АПОКАЛІПСИС» І УКРАЇНА
Прогнози щодо кінця світу в грудні 2012-го виводять не тільки з календаря майя, який завершується цим роком, а й з аргументів, які принаймні мають науковоподібний вигляд: наприклад, на кінець грудня очікують збігу параду планет (коли планети Сонячної системи вишиковуються в одну лінію) та параду зірок (Сонце й низка інших світил опиняються на лінії із центром мас Галактики). Науковці заспокоюють: апокаліпсису не буде, хоча й побільшає природних катастроф (вивержень вулканів, землетрусів тощо) та пов’язаних із ними техногенних і соціаль¬них катаклізмів на Землі. Вочевидь, вони не означатимуть кінця світу як такого, але справлять далекосяжний вплив на життя людства. До України, яку (серед іншого) сприймають як країну великих площ, родючих ґрунтів і багатих надр і яка до того ж розміщена (більшою частиною) в сейсмічно стабільній зоні, в разі справдження прогнозів учених може виникнути підвищений інтерес. За таких обставин вітчизняній владі доведеться реагувати на виклики невідомого раніше штибу: активізація міграційних процесів, збільшення потоку біженців, інтенсивне використання ресурсів країни.
Читайте також: Якість життя в Україні визначатиме критична маса людей, настроєних на зміни