Профспілкове самогубство

ut.net.ua
25 Липня 2008, 00:00

 

Минулого тижня голова Федерації профспілок України (ФПУ) Олександр Юркін подав у відставку. На такий крок «профбоса» штовхнув арешт його заступника з майнових питань Сергія Костіна. 8 липня оперативники Антикорупційного бюро Головного управління боротьби з оргзлочинністю МВС затримали Костіна при нібито отриманні хабара від представника неназваної італійської будівельної фірми. Корупційний скандал у ФПУ відбувається на тлі чергового загострення боротьби за контроль над цією гігантською організацією. За офіційними даними, Федерація має близько 10 млн членів. Крім того, вона є одним з найбільших в країні власників нерухомості – вартість її майна, за підрахунками незалежних експертів, може сягати кількох мільярдів доларів.
 
ПРИГОДИ ІТАЛІЙЦЯ В УКРАЇНІ
 
За версією УБОЗ, Сергій Костін вимагав і отримав від італійського бізнесмена $50 тис. за право провести реконструкцію санаторію «Верховина», що знаходиться на Закарпатті. «Італійська фірма планувала вкласти в реконструкцію цього санаторію $150 млн, – зазначено у прес-релізі ГУБОЗ МВС у м. Києві. – Один із керівників ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (підприємство Федерації профспілок. – Авт.), котрий також був задіяний у злочинній схемі здирництва й отримання хабара, дав зрозуміти іноземним інвесторам, що за підписання протоколу про наміри вони мають сплатити $50 тис.». Костіна затримали під час підписання договору й отримання кейса з грошима.
 
Для експертів, які відстежують діяльність профспілок в Україні, факт здирництва в ФПУ не став сенсацією. Керівництво Федерації регулярно звинувачують у корупції та розбазарюванні майна профспілки, господарська діяльність ФПУ не раз була предметом цікавості спецслужб. Утім, до арештів справа досі не доходила.
 
Водночас скупі подробиці про справу Костіна при детальному вивченні викликають низку запитань. По-перше, дивно, чому раптом італійські будівельники зацікавилися реконструкцією санаторіїв українських профспілок. По-друге, не зрозуміло, навіщо бізнесмен платив одному з «профбосів» $50 тис., адже договір про наміри жодну зі сторін де-юре ні до чого не зобов’язує. По-третє, сума нібито обіцянихіталійцем інвестицій у звичайний «радянський» санаторій «Верховина» видається не зовсім адекватною – вона значно перевищує його балансову вартість. Слід зазначити, що $150 млн цілком вистачить для будівництва на місці старих корпусів «Верховини» сучасного курортного комплексу чи десятка багатоповерхових житлових будинків із підземними паркінгами.
 
Крім того, Тиждень навів довідки про Костіна і з’ясував, що Сергій Олександрович зовсім не та людина, для якої $50 тис. – великі гроші. За інформацією наших джерел, Сергій Костін є співзасновником або перебуває у складі топ-менеджменту щонайменше десяти комерційних структур, сукупний статутний фонд яких перевищує 60 млн грн. Йому й членам його родини належать кілька столичних квартир загальною вартістю понад 7 млн грн, а також приміський будинок за $1,2 млн. Також, за даними Тижня, родина Костіних має автопарк, який оцінюється майже в $240 тис.
 
Олександр Юркін (на фото праворуч) мав зв'язки на найвищому рівні.
 
РЕЙД НА ПРОФСПІЛКИ
 
Арешт Сергія Костіна у Федерації профспілок розцінили як рейдерську атаку на організацію. «Спланована брутальна кампанія спрямована на підрив авторитету профспілкового руху в Україні, внесення розколу в ряди Федерації та на підрив авторитету керівництва Федерації профспілок України, – стверджується в офіційній заяві ФПУ, надісланій редакції Тижня. – Це відбувається з метою захоплення й приватизації майнових й інших ресурсів, що сьогодні належать Федерації профспілок». «Дуже ймовірно, що певні сили спровокували дії як Сергія Костіна, так і співробітників міліції та Прокуратури, – зазначив тепер вже колишній голова ФПУ Олександр Юркін. – Я не приховую, що багатьом нашим співробітникам уже впродовж тривалого часу пропонують значні грошові суми. Також я знаю, що у Верховній Раді робляться спроби втручання в профспілкове середовище України». У президії ФПУ говорять про те, що певні сили готові інвестувати в зміну керівництва Федерації $6–9 млн.
 
«Я не виключаю, що тема хабарництва, яке процвітало й раніше, постала власне тепер унаслідок певних суперечностей усередині Федерації та намагання передати контроль над нею іншим людям, – вважає голова Незалежної профспілки гірників, народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко Михайло Волинець.
 
 – Ця боротьба вже навіть не «підкилимна», вона вийшла на публічний рівень. Спливають нагора факти, скільки квартир і автомобілів має родина колишнього голови Олександра Стояна, нинішнього Олександра Юркіна. З’ясовано, що заарештований Сергій Костін має стосунок до управління багатьох комерційних структур. Це тільки те, що з’ясовано. А скільки ще невідомо? Це підпільні мільйонери, які паразитують на профспілках!»
 
Кампанія за зміну керівництва ФПУ триває вже не перший рік. У грудні минулого року низка первинних організацій Федерації звернулися до президента України, Генерального прокурора, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо необхідності перевірити законність відчуження майна профспілок керівництвом ФПУ. В заяві «бунтарів» ішлося про те, що підконтрольні Федераціїкомпанії «Укрпрофоздоровниця» та «Укрпрофтур» за 2005–2006 роки реалізували 34 профспілкові об’єкти. Причому «за невиправдано низькими цінами на користь комерційних структур». Водночас Федерація конфліктувала з Тендерною палатою України, яка також підключилася до хору обвинувачів ФПУ.
 
«Півроку тому до нас потрапив «план» усунення голови ФПУ, чітко розписаний за пунктах, – заявив заступник голови Федерації Григорій Осовий. – У плані також вказувалося, які заходи потрібно проводити в пресі, щоб його реалізувати. Окрім того, наприкінці цього «плану» зазначалася умова, що «інвестор», який профінансує ці всі заходи, отримає доступ до профспілкового майна федерації».
 
Нині з понад 40 профспілок, що входять до ФПУ, категорично проти команди Юркіна виступають 15. Крім того, створено дві альтернативні ФПУ організації – Національну конфедерацію профспілок України та Національний форум – профспілок. Утім, ані за впливом, ані за кількістю членів вони не можуть зрівнятися з ФПУ. Й, попри задекларовану незалежність, простежується зв’язок цих організацій із політиками з Партії регіонів.
 
Сергій Костін, якого підвели італійці
 
ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ «ТРЕЙД ЮНІОНІВ»
 
ФПУ є спадком радянського профспілкового руху, коли до профспілок вступали не за власною ініціативою, а в добровільно-примусовому порядку. Крім понад 10 млн членів, у спадок від СРСР дісталися сотні об’єктів нерухомості, які у 1990-х роках оцінювалися в $3,5 млрд. Профспілки Федерації також мають доступ до розподілу мільйонів гривень, які щорічно виділяє уряд із соціальних фондів на відпочинок і оздоровлення профспілчан. Слід зазначити, що кошти до соціальних фондів сплачують фактично всі працюючі українці, але позапрофспілковим працівникам або членам незалежних профспілок скористатися ними набагато складніше, ніж членам ФПУ.
 
Одразу після розпаду СРСР Федерація профспілок отримала у власність 350 об’єктів нерухомості. З кожним роком ця «імперія» невблаганно танула й станом на 2006 рік, за підрахунками Фонду держмайна, капіталізація ФПУ зменшилася до $200 млн. «За моїми власними підрахунками, насправді сьогодні мова йде про $10 млрд, – стверджує Михайло Волинець. – Тому що ніхто ніколи не обліковував те, що перебувало у віданні центральних комітетів галузевих профспілок та облпрофрад». Також імовірно, що навіть після багаторічного системного розпродажу майна, вартість активів Федерації значно перевищує названу ФДМ цифру – це якщо враховувати ринкову вартість земельних ділянок, на яких знаходяться залишки. Зокрема, Федерації належить Будинок профспілок на Майдані Незалежності в Києві та низка оздоровниць на чорноморському узбережжі і в Карпатах.
 
Спроби накласти мораторій на розпродаж профспілкового майна завжди зазнавали фіаско. Зокрема, рік тому парламент ухвалив Закон «Про мораторій на відчуження майна, що знаходиться у власності Федерації профспілок України». Однак президент Віктор Ющенко наклав на нього вето. Подейкують, що він прийняв таке рішення після бесіди віч-на-віч із Олександром Юркіним. На початку цього року мораторій на продаж профспілкового майна не зібрав у Верховній Раді достатньої кількості голосів. Контроль над ФПУ привабливий не тільки матеріальними ресурсами профспілки, а й електоральними. Керівництво Федерації постійно знаходиться під тиском політичних сил, зацікавлених у ви користанні профспілкових ресурсів на свою користь. Олександр Стоян, який беззмінно очолював Федерацію з 1991 по 2005 роки і неодноразово обирався до Верховної Ради, кілька разів змінював політичну орієнтацію: від СДПУ (о) до «Нашої України», а потім – Партії регіонів. Від керівництва профспілками Стояна усунули лише наприкінці 2004 року на хвилі Помаранчевої революції, а на початку 2005-го конференція Федерації обрала головою Олександра Юркіна.
 
Останньому, як і його попередникові, довелося постійно лавіювати між інтересами різних політичних сил. Уже після парламентських виборів 2006 року були помічені спроби знову змінити керівництво ФПУ.
 
Чи пов’язані нинішні події навколо «офіційних» профспілок із підготовкою політиків до наступних президентських чи позачергових парламентських виборів, сказати важко. Так само, як і те, хто організував серйозну атаку на «профбосів». Ситуація проясниться наприкінці року, коли буде обрано нового голову Федерації.

[741]

 
ІНШИЙ ДОСВІД

 Профгангстери

Американські профспілки зростали разом із мафією У 1920-х роках у США профспілки потрапили під пильну увагу організованої злочинності. Отримавши вплив на профспілки, мафіозні структури почали контролювати ті чи інші галузі економіки. Через 10 років американські профспілки й гангстери стали ледь не одним цілим. Під час Другої світової війни це навіть було вигідним для уряду Сполучених Штатів, оскільки «хрещені батьки» гарантували контроль за продуктивністю праці й поведінкою профспілчан. Подекуди доволі жорстокими методами. Після війни, у 1950-х роках, довелося боротися з негативними наслідками цього, бо профспілки готельної, хлібопекарської, транспортної та багатьох інших галузей опинилися під повним впливом організованої злочинності. Мафіозні боси тоді називали себе арбітрами стосунків із профспілками. Щоб покінчити з такою ситуацією, владі довелося докласти чимало зусиль.