Що ви зробили б, якби знали, що наступного дня почнеться шалена інфляція, яка призведе до втрати банківських заощаджень майже всіх громадян? Приблизно про це фільм «Межа ризику» («Margin Call») молодого режисера Джей Сі Чендора, у якому йдеться про нинішню глобальну кризу і ви – це купка ризик-менеджерів у Сполучених Штатах. Модель краху світу побудована на основі однієї потужної компанії, що займається купівлею і продажем акцій, простіше кажучи, торгує повітрям. Одного дня папери насправді виявляються нічим, але, щоб зберегти вкладені в них гроші фінансові ділки починають їх продавати за цілком ринковою ціною, при цьому не кажучи про їхню справжню безцінь. Ринок купує повітря, ситим від якого стати ніяк не можна. І починає помирати від голоду…
У чому цінність цієї стрічки? Так, нашу патову, тупу, депресивну і життєво-карколомну ситуацію пояснили на прикладі. І хоча він огорнутий саваном термінів на кшталт бірж – трейдерів – акцій і подібного окозамилювального непотребу, сенс зрозумілий. А наявність цього савана за відсутності звичного для всіх голлівудського способу розжовувати все, як для маленьких діток, визначає другу її цінність: художню форму. «Межа ризику» – це не документальний, не науково-пізнавальний фільм, тут немає простого пояснення, мовляв, «ми на дні, тому що», але є показова відвертість як розвитку ситуації, так і стосунків людей. Такої відвертості бракує в житті, а її наявність у стрічці – штучне спрощення шляху думки глядача до цілі творців. Інакше кажучи, «Межа ризику» – це фраза «ми на дні, тому що», виголошена специфічною лексикою. «Під нашими ногами розкрилася безодня, і в нас немає виходу», – каже герой Кевіна Спейсі, максимально коротко і чітко пояснивши своїм підлеглим ситуацію з майбутнім «проваллям» та перебуванням усіх на його «дні», мовляв, усі там будемо, але хоч гроші встигнемо заробити…
Фільм закінчується промовисто: герой Спейсі копає яму для свого померлого собаки на ім’я Лорд, що, за іронією мови, в англійській має значення ще й «Бог».