Проблема збути житло після літа 2014 року була, здається, однією з найсерйозніших, що не давала змоги легко виїхати й ніколи вже не повертатися в окуповане місто. Сам процес продажу на його початковій стадії був таким самим, як і будь-де: оголошення в місцевій пресі та через інтернет, повідомлення на стовпах і дошках оголошень, допомога рієлтерів, яких залишилося дуже мало через обвал цін на нерухомість. Але продажі здійснювалися. Хтось квапився почати нове життя десь в іншій частині світу, хтось фізично не міг співіснувати з новою владою, хтось перебував тут у розшуку — мотиви всі мали різні, але єдиним було бажання продати нерухомість у зоні АТО. І це реалізовувалося. Продавець і покупець виїжджали до найближчого підконтрольного Україні міста та в присутності юриста укладали згоду. Далі продавець — колишній власник житла — із сумою, рази в три–чотири меншою, аніж до війни, виїжджав у своє нове життя, де за такі гроші нічого не можливо було купити, а покупець повертався додому із цілковитою впевненістю, що зробив найкращу покупку всього свого життя.
Дійсно, на початку 2014 року нерухомість коштувала значно більше. Трикімнатні квартири продавалися по $45 тис. і більше, а зараз вони збуваються ледь-ледь за $8–11 тис. Звичайно ж, якщо є автономне опалення, квартира з євроремонтом і ще якимись благами цивілізації, просити можна й $15 тис., але ж де ті $45 тис., які за таке житло давали до війни…
Читайте також: Поясніть, що відбувається
Втім, новина в тому, що в «республіці» нарешті ухвалено «закон», який дає можливість продавати житло, не покидаючи міста. Є свій реєстр, свої юристи. І знову робота рієлтера стає популярною. Житло так і коштує копійки, але ж продажі здійснюються. Та найбільша інтрига, що продається іпотечне житло з боргами в українських банках, які, на думку більшості, вже ніколи сюди не повернуться, тому віддавати нічого не потрібно. І таке житло купують! За $10–15 тис. реалізовуються квартири та будинки ще й із $10–15 тис. кредиту на них. А відсотки на тіло кредиту, який ніхто не сплачує, й далі падають… Чим це вилізе для давніх і нових власників? Багато чим. Угоду можуть визнати недійсною, а борги перейдуть на нових власників, які автоматично потраплять у розшук в Україні. Виїхати до підконтрольних Києву територій ще можна, а повернутися назад, не сплативши боргів, уже ні.
Знаю багато кого, хто навіть не може виїхати вклеїти фотографію в український паспорт: борги тримають. Хтось наживав їх, цілком усвідомлюючи весь механізм, який запускає: це була ніби помста всій Україні через ті 5 тис. грн, які поспішали зняти в останні дні, коли ще в Луганську була електрика. Зараз через відсотки це значно більше, ніж 5 тис. грн, власника кредиту розшукують, йому телефонують. Ще хтось отримує від усього цього задоволення й не планує перетинати межу з теперішньою Україною, а хтось і сам не розуміє, який процес запускав тоді, знімаючи ті ніби невеликі гроші. Минулого літа я переходила міст на Станицю, аби потрапити до найближчого українського банку та поновити свою банківську картку. «Військовий» із цього боку спитав мене, куди й для чого я йду. Я чесно відповіла: поновити банківську картку та сплатити кредит. Він шалено здивувався й роздратувався тоді: «Ви їм платитимете, аби вони купували на ці гроші патрони та стріляли в нас?!» Ще мить — і він не пропустив би мене нікуди. Звичайно ж, я зрозуміла свою помилку з чесною відповіддю. Багато хто довкола мене не розуміє, як можна сплачувати кредити в Україну. Одного разу в мене прямо запитали: «Так ти за кого?».
Читайте також: Невдоволених немає
Якщо говорити про нерухомість, виходить дивна річ. Квартиру в «столиці» можна придбати за смішні гроші, однак не бути до кінця певним, що не купуєш разом із нерухомістю борги по ній. До речі, найпоширеніше сподівання, що борги в українських банках продаватимуть банкам російським. Нібито про це тривають перемови. Якщо ми стаємо географічно ближчими до Росії, борги муситимемо віддавати їй…
І ще кілька цікавих фактів. Мій знайомий купив на центральній вулиці Луганська — Радянській — двокімнатну квартиру на другому поверсі лише за $2 тис. Комусь були дуже потрібні гроші. Знайомому ця квартира не потрібна, але за такі гроші він купив би ще п’ять квартир: це як покласти гроші під відсотки, які обов’язково дадуть прибуток через роки. Інший знайомий приміряється до будинку із танцювальною залою та басейном, бо такої розкоші ще в житті не бачив, а власник цієї домівки не бачить життя для себе в Луганську та прагне продати родовий замок хоч за якісь гроші. Хтось продає, аби почати десь нове життя, бо не вірить у життя тут, а хтось купує, аби будувати власне щастя там, де нерухомість коштує невеликі гроші. До речі, дім із гектарами землі можна знайти за 50 тис. руб. у селах навколо Луганська. Без опалення, води, ремонту, роботи та школи поруч. Але за 50 тис. руб. І в самому Луганську, десь у Камброді чи Вергунці, можна знайти флігелі за $2–3 тис., які потребують ще $30 тис., аби довести їх до стану, прийнятного до життя. А ще то відсутність, то наявність води, яку дають по кілька годин на добу на сході Луганська та по кілька годин на тиждень у Красному Ярі, теж дуже впливає на суму, яка формується на нерухомість зараз.