Політичне керівництво України намагається продемонструвати, що західна підтримка не марна, але ситуація у місцях бойових дій не сприяє яскравим перемогам. Про це йдеться у матеріалі британського видання The Economist «Український контрнаступ на Херсонщині зіштовхується з великими труднощами».
«Проблема для України в тому, що її політична і військова стратегії знаходяться у протиріччі. Володимир Зеленський, президент країни, прагне показати своїм західним прихильникам, що зброя та боєприпаси, які вони надали Україні, мають значення, а економічні негаразди через війну, такі як енергетична криза в Європі, не марні. Російська армія також з часом замінює втрачених людей. Це, а також важчий ґрунт восени, може ускладнити наступ за кілька місяців», – йдеться у матеріалі.
Водночас у тексті зазначають, ризик полягає у тому, що розрекламовані контрнаступи, які не відбудуться на практиці, зрештою, зашкодять моральному духу. Якщо ж вони відбудуться і проваляться, то розчарування буде ще гіршим.
Читайте також: Том Купер: «Зброя НАТО стає до бою, але у вкрай малих кількостях. І це призводить до постійних боїв на виснаження»
Наступ, керований політичними міркуваннями, що суперечать воєнним реаліям, був би «справді поганою ідеєю», цитують в The Economist Сергія Грабського, полковника запасу ЗСУ, якого називають досвідченим військовим аналітиком. Він указує на приклад Сєверодонецька, де «як кажуть деякі джерела», Зеленський наполягав на тому, щоб місто захищали набагато довше, ніж було доцільно. Якщо Україна налаштована на контрнаступ, то він має бути методичним і поетапним: витиснути Росію з Херсона, але зупинитися біля Дніпра й просуватися на схід лише тоді, коли воєнні обставини покращаться.
Також автори статті зазначають, що протиріччями між політичними намірами та військовими розрахунками не є чимось новим. Там наводять приклад із Другої світової. У 1942 році США і Радянський Союз хотіли, щоб союзники відкрили другий фронт у Франції. Сталін сподівався, що це послабить тиск на східному фронті; Рузвельт хотів показати прогрес громадянам удома. Черчилль і деякі генерали армії США не погоджувалися, в основному через те, що їхні армії не були готові. Дьєппський рейд союзників під керівництвом Канади влітку 1942 року, під час якого було вбито, поранено або взято у полон понад половину військ вторгнення чисельністю 6000 осіб, організували здебільшого з політичних причин. Це підкреслило ризики передчасних дій. «Там є уроки для пана Зеленського», – завершують автори.