Як повідомили Тижню у Всеукраїнському громадському об’єднанні пошукових організацій, днями режисер приїхав до Дніпропетровська, щоб саме тут розпочати свій новий творчий проект.
«Все почалося з того, що в Литві, поблизу містечка Укмерге ми знайшли забуту могилу двох солдатів: німецького і радянського. Чоловік, який їх поховав, посадив дуб, щоб не забути місце. Ми вирішили знайти, хто були ці солдати, дізнатися їх долі і зняти про це фільм… І ось нещодавно ми дізналися про дніпропетровську родину, яка шукає свого родича, загиблого в Литві під час війни. Я зрозумів, що це може стати найважливішою частиною цього фільму, його стрижнем». – розповів Стоніс.
З’ясувалось, що у Литві загинув дідусь керівника Дніпропетровської історико-пошукової організації «Пошук-Дніпро», голови правління ВГО «Союз «Народна пам’ять» Ярослава Жилкіна.
«Під час одного з домашніх свят моя бабуся розповідала про воєнні роки, про те, що мій дід загинув на війні і вона навіть не знає, де він похований. Я поставив собі за мету знайти його останки, щоб бабуся могла з ним гідно попрощатися. Так я познайомився з литовською пошукової організацією, яка займається перепохованнями та розкопками. А через деякий час мені подзвонили і запитали, чи можуть вони зняти фільм про нашу сім'ю», – розповів Жилкін.
У стрічці, яку знімає литовський режисер, буде кілька сюжетних ліній. Після українських зйомок він поїде до Німеччини, щоб знайти родину німецького воїна, похованого поряд з радянським.
Зйомки фільму триватимуть до кінця наступного року. Український глядач його обов’язково побачить, обіцяє режисер, але ще не відомо – в кінотеатрах, по телевізору чи в програмі якогось кінофестивалю.
Аудрюс Стоніс народився у Вільнюсі в 1966 році. Закінчив факультет телевізійної режисури Литовської консерваторії. Працював на Литовській кіностудії та на телебаченні. Останні 20 років створює документальні та короткометражні фільми як режисер, сценарист та продюсер. Член Європейської кіноакадемії та Європейської мережі документального мовлення. Є лауреатом нагороди Європейської кіноакадемії «Фелікс» за кращий документальний фільм («Земля сліпих», 1992 р.) та Національної премії культури і мистецтв Литви.