Але не менші успіхи володар Межигір'я демонструє й у відносинах зі стратегічним партнером «нє столь отдальонним». Принаймні якщо вірити трубадурам із видання, яке належить близькому до нього олігархові і котре щодня пише про успіхи володаря, досягнуті «за сьогодні». На думку спадає ситуація, коли йому вдалося «поговорити, як швидко летить час» і навіть сфотографуватися із заокеанським колегою (от тільки під супровід письмових погроз покарати його за погану поведінку). Тоді трубадури писали про якісь втаємничені розмови, що ось-ось мали відчинити скриню із кредитними доларами. Коли ж володар Межигір'я вирішив поспілкуватися зі своїм східним сусідом про «життя після шістдесяти», яке стає дедалі «красівЄє» (але не для всіх), та порушити питання «сокращєнія політічєского діалога», те ж таки видання повідомило про чергове «зрушення», однак цього разу вже щодо питання ціни на газ. І щоб ніхто не сумнівався, не через готовність здати національні інтереси, а виключно завдяки особистим зусиллям володар Межигір'я зміг зробити геніальну «пропозицію, яка зацікавила Москву». А щоб якось виправдатись за марні сподівання Бєлокамєнной, а заразом і засвідчити, що він «порожняк нє ґоніт», вирішив піднести своєму майбутньому хазяїнові подарунок – його бунтівного холопа, який був наївно сподівався, що в країні господаря Межигір'я, куди він утік, виконуються якісь міжнародні зобов'язання. Не мав він понятія…
Врешті, для холопів, які орієнтуються на «царя восточного», бажану картинку володар Межигірський таки показав, і якщо зможе їх переконати, що стане його слухняним намісником, то здобуде трішки рейтингу для своєї свити. Питання радше в тому, скільки в країні таких холопів, у яких царя в голові немає, тож і шукають його на Сході?