Насамперед хотів би зазначити, що предметом моєї статті є перебіг російської спецоперації спрямованої проти української мови і державності, а не діяльність Комітету. У статті немає ні жодного натяку на «зраду» Комітету під час розгляду і прийняття Верховною Радою України сумнозвісного мовного законопроекту КаКа, а йдеться тільки про безвідповідальну позицію його голови і лише в одному з ключових епізодів завершальної стадії спецоперації, а саме на стадії підготовки тексту згаданого законопроекту для подання на підпис Голові Верховної Ради України.
Уважно прочитавши допис В. Яворівського, я не виявив посилань на жоден документ чи факт, який би свідчив про спотворення у статті перебігу ухвалення Верховною Радою цього законопроекту. Фрагментарно і часом неправдиво відтворюючи окремі відомі обставини, пов’язані з його ухваленням, він намагається виправдати свою безвідповідальну поведінку із застосуванням явно шахрайських методів.
В. Яворівський твердить, що надіслав В. Литвину офіційного листа з чіткою позицією, що 19 липня 2012 р. було опубліковано довідку Комітету про грубі порушення під час ухвалення мовного закону і що “ми (хто це «ми» ? – В.В.) прийняли рішення, що ні я, ні голова секретаріату не поставлять свої підписи на цьому «законі в законі», який прийнято на всіх стадіях з дуже грубими протиправними порушеннями».
Читайте також: Правда про мовний закон Колісниченка-Ківалова
Частково вірним є посилання В. Яворівського на довідку Комітету. Ця довідка дійсно датована 19 липня, але ніколи і ніде не була опублікована. Вона є внутрішнім документом Комітету. Цей нікому не адресований документ заершується такою досить нейтрально констатацією: «… 3 липня 2012 р. вечірнє засідання Верховної Ради почалось з грубих порушень Регламенту щодо розгляду законопроекту № 9073».
Ні офіційного листа, підписаного В. Яворівським і адресованого Голові Верховної Ради В. Литвину, ні формального і належним чином ухваленого рішення Комітету про відмову оформити текст шахрайським чином ухваленого мовного законопроекту і завізувати його підписами голови Комітету та керівника його секретаріату не існує. Не випадково В. Яворівський не наводить жодних реквізитів (дат та реєстраційних номерів) згадуваних ним документів.
З огляду на ситуацію, яка склалась навколо мовного законопроекту, я особисто просив В. Яворівського відтермінувати його відпустку та вжити всіх необхідних заходів, покликаних унеможливити підписання В. Литвином юридично нікчемного мовного законопроекту. З аналогічним проханням до нього також звертався народний депутат І. Заєць. У відповідь В. Яворівський голослівно заявив, що «все схвачено» і ситуація під контролем.
Твердження В. Яворівського про те, що ані він як голова Комітету, ані керівник секретаріату Комітету «нікому своїх повноважень не передавали» не витримує критики і є свідомою спробою ввести в оману читачів «Українського тижня» і українську громадськість.
Як перший заступник голови Комітету, І. Богословська ex officio мала повноваження виступати від імені Комітету в період відсутності Голови Комітету, а, отже завізувати текст ухваленого Верховною Радою мовного законопроекту відповідно до вимог ст. 130 Закону України «Про регламент Верховної Ради України». Не виникало жодного сумніву, що під час перебування В. Яворівського у відпустці і за відсутності належним чином оформленого рішення Комітету щодо відмови подати на підпис Голові Верховної Ради ухвалений з грубими порушеннями мовний законопроект, перший заступник голови Комітету І. Богословська скористається повноваженнями керівника Комітету і завізує юридично нікчемний законопроект, який на порушення Закону «Про регламент Верховної Ради України» не пройшов процедури другого читання.
Тим більше, що на 30 липня 2012 р. було призначено проведення позачергової сесії Верховної Ради України. Так воно і сталось. 25 липня 2012 р. І. Богословська надіслала спікерові парламенту завізований нею текст мовного законопроекту із зазначенням неузгодженостей і редакційних неточностей наявних у законопроекті, ухваленому у першому читанні. Позачергова сесія Верховної Ради не дала згоди на усунення виявлених неузгодженостей і неточностей і голосами депутатів від Партії регіонів і КПУ схвалила юридично нікчемний законопроект. Це дало можливість В. Литвину використати юридично некоректний і явно замовний лист І. Богословської для створення ілюзії легітимності його підпису під юридично нікчемним актом і з посиланням на п. 9 ст. 131 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» негайно підписати цей акт і, таким чином, відкрити шлях до його наступного схвалення президентом України і набуття ним чинності.
Я не ставлю питання про те, хто і яким чином простимулював В. Яворівського, а лише констатую факт нехтування ним свого морального і функціонального обов’язку, відповідно до якого він був зобов’язаний формальним листом повідомити Голову Верховної Ради про неможливість подати йому на підпис текст мовного закону, ухваленого у другому читанні, оскільки закону, який відповідно до регламенту пройшов процедуру другого читання, фізично не існувало.
Якщо В. Яворівський надасть мені і українській громадськості можливість ознайомитись з таким документом, я готовий публічно вибачитись перед ним. В іншому разі його дії у вирішальний момент просування у Верховній Раді антиукраїнського і антиконституційного мовного законопроекту за всіма ознаками слід кваліфікувати як співучасть у завершальній фазі спецоперації проти української мови.
P.S. У своєму дописі В. Яворівський твердить, що «згодом я домігся офіційного, здійсненого спеціальними професіоналами з МЗС, перекладу Хартії з оригіналу», і що разом з іншими опозиціонерами і “колосальною допомогою С. Головатого” підготував перший в Україні всеохопний законопроект про функціонування державної мови в усіх галузях державного та публічного життя.
Як голова міжвідомчої робочої групи з питань імплементації Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов (2006-2011 р.р.) я стверджую, що В. Яворівський не мав жодного стосунку як до нового офіційного перекладу Європейської Хартії регіональних або міноритаарних мов, який було виконано фахівцями МЗС та Мінюсту і належним чином затверджено ще в серпні 2006 р.
Всупереч твердженню В. Яворівського, він не брав жодної участі у підготовці мовного законопроекту, зареєстрованого у Верховній Раді 10.01.2013 р, за №1233. Його підготовка була здійснена виключно зусиллями Сергія Головатого та Оксани Сироїд. Оскільки на момент завершення роботи над остаточною редакцією документу, С. Головатий вже не був народним депутатом, він звернувся до опозиційних парламентських фракцій, від імені яких законопроект лише зареєстрували народні депутати В. Бондаренко, А. Іллєнко, М. Матіос. І. Фаріон та В. Яворівський.
Натомість серед «подвигів» В. Яворівського на мовному фронті є свідоме блокування розгляду в очолюваному ним Комітеті мовного законопроекту зареєстрованого у Верховній Раді ще 24.01.2008 р. (реєстр. № 1015-2) П. Мовчаном, якого він тепер, ні сіло, ні впало, безпідставно зараховує до тих, хто ухвалював провокаційний законопроект Ка-Ка як закон з дивним уточненням: «йому, правда, дозволили не голосувати».