Перше чим переймається глава нашої держави – це те, щоб зусилля причетних до ситуації у Лівії сторін були? передусім, зосереджені на захисті та гарантуванні безпеки цивільного населення, в тому числі громадян України, які залишаються у Лівії з благородною гуманітарною місією допомоги хворим та постраждалим. Все інше його мало цікавить.
Те, що заява з побажаннями трохи припізнилася і користі від неї, як від мильної бульбашки, – дрібниці. Вражає глибина думки лідера. Він і раніше страждав любов’ю до людей, але не в світових масштабах. Пам’ятаєте, як великодушно вибачив хлопчину, що кидком важкого-тупого предмета зіпсував йому всю виборчу кампанію? Але коли ревуть гармати і летять ракети, мало кому збреде в голову перейматися долею інших. Для цього щонайменше треба мати велике любляче серце. Мало кому, але не ВФЯ.
Так і хочеться зняти перед ним шапку. Але щось не дає. Якийсь хробак підозри все-таки просвердлює мозок. Де в цім милосерді і турботі про простих смертних вигода простих українських олігархів? Невже вони абсолютно ні на що не претендують. Французькі, американські, італійські претендують, а українські – ні? Не вірю. Не по-людськи якось.
Про нафту треба думати, Вікторе Федоровичу, про нафту, а не про «забезпечення повного виконання резолюцій Ради Безпеки ООН» і не про «гуманітарну допомогу постраждалим». На які гроші ви, дорогенький наш моралісте, будете піднімати українську економіку, «слухати кожного», виплачувати тисячі породіллям, виконувати всі свої обіцянки, врешті олімпіаду на Буковині проводити? Та після Євро 2012, якщо воно не дай Бог відбудеться, Україну як і Лівію візьмуть в блокаду. І не лише через те, що за кількістю відмитих під час підготовки грошей ми сміливо претендуватимемо на Нобелівську премію. А насамперед через те, що лише військовою блокадою можна буде стримати всіх бажаючих українських громадян, голодних і обшарпаних, втекти з вашої країни.
Про нафту треба думати, Вікторе Федоровичу, а не про те, що подумає в разі чого братній російський народ, який вустами царя Путіна засуджує «іностранноє вторженіє в сувєрєнноє государство». Чомусь коли танки на Осетію посилав він про «іностранноє вторженіє» не згадував, а нині, бач, «вспомнив».
Може це просто жаба давить, як ви думаєте? Не при ділах вони тепер. Без них цього разу ділять великий смачний пляцок. Не проти Кремль і цього разу всадити в нього свою ржаву вилку, але ж кишка тонка. Куди їм війна. Дай Бог зі своєю розібратись. Що вони туди вишлють, яку армію? Ржавий підводний човен, чи такий же іржавий літак? Не долетить, задалеко. А головорізи,вишколені на зачистках в Чечні,воювати насправді не вміють. Бити беззахисних – так, а воювати – ні. Нема кому нині в Росії воювати.
В нас звісно теж з армією не краще. Але одну перевагу перед ними ми маємо. Жаба в нас не така сильна і велика. За багато років плазування в позі багатовекторності, ми чудово навчилися задовольнятись малим. Кількома каністрами краденого миротворцями бензину, якимись смішними похвалами, орденами і дружніми жестами. Воно може й не багато, але ж фактично на шару. Та й більшого ми ніколи не просили. А тепер не тільки просити можемо, а й вимагати.
Вдумайтесь, скільки переваг. Імідж країни в очах західних демократій раз- і підняли, солдатів за чужий рахунок раз-і вишколити, кілька нафтових вишок – бац, і отримали в нагороду. А де ж іще наші солдати мають вчитися стріляти? Тоді коли унітази офіцерам на дачах ставлять, чи коли траву малюють в відповідний колір, як ви маєте приїхати в гості? А раптом згодиться. Ми звісно позаблокові і дуже мирні, але, дідько його знає, кому з наших сусідів завтра зірве дах? Кинете тоді на ворожі армії ментів з кийками і візирами, отих пузатеньких з блискучими курточками, чи кого?
Про нафту треба думати, Вікторе Федоровичу, і квит. Поки олігархи, ваші соратники не наїдяться, ніякого милосердя і жодних слабкостей проявляти не можна. Дивіться, який в них скажений апетит. Ще трохи, і нічим буде їм в країні поживитися. Та вони тут таку бучу затіють, що вам і не снилась. Ніяка стабільність не втримається. Тому не баріться, а негайно відсилайте кілька батальйонів на війну. Он навіть Катар, і той не залишився осторонь. А кому-кому, а йому нафти ніколи не бракувало. Але ж не в нафті справа. А в її кількості…
Штурмові добровольчі батальйони варто сформувати виключно з представників опозиції. А вже миротворчі можна зі звичайних солдат. Так ви і ще одну проблему для себе вирішите. А на чолі армії поставте жінку з косою. Геть як Жанна Д’Арк буде. За наслідки не переймайтесь. Те, що вони там стріляти навчаться, не біда. Ще дай Бог вернутися. Укомплектуйте їх старими радянськими рушницями і спіть спокійно. Здоровий сон сприяє кращому самопочуттю. А самопочуття лідера для народу найважливіше. Скоро все буде добре, і спокій, і мир, і ситі олігархи і нафта.
А за людей ви не турбуйтесь. Виживуть ваші люди. Якось дадуть собі раду. І наші, і лівійці. Чого це ви раптом так людьми перейнялись? Вибори ж ще далеко. Про нафту треба думати, про нафту…