Про люстрацію

Читаю Романа Шпорлюка – «У пошуках майбутнього часу». Мудрі спостереження про люстрацію: «Богові треба дякувати, що не було в Україні люстрації… обмежений сенс навіть у найкращому випадку, навіть за умови, що існує в суспільстві поважна кількість людей… які не були активними учасниками колишнього режиму. Вони тільки й мають право кваліфікувати – хто винен, а хто ні». Уявляю люстрацію в Україні. Олігархи жеруть у розкішних ресторанах чи засмагають на закордонних пляжах і головне – ржуть як коні, заливаються сміхом: піпл вовтузиться, гарчить, галасує біля кожного стовпа та пускає собі кров. А тим часом золоті активи спокійно зберігаються в Женеві чи більш явних екзотично-безпечних місцинах.