Про це пише Дмитро Менделєєв у своїй статті «2012-й: рік деградування збройних сил?» для «Дзеркала тижня. Україна».
За словами автора, підсумки засідання Комітету з реформування Збройних сил та оборонно-промислового комплексу, яке відбулося 20 квітня цього року під керівництвом Віктора Януковича, «є промовистим свідченням того, що за 80 днів перебування на високому державному посту Дмитро Саламатін так і не зміг внести свою лепту у виконання простроченого його попередником президентського указу від 17 листопада 2010 року».
У цьому документі йшлося про необхідність розробки в найкоротший термін нових редакцій Воєнної доктрини та Стратегії національної безпеки, затвердження Державної програми реформування та розвитку Збройних сил України на 2011-2015 роки.
До того ж, Янукович при представленні Саламатіна заявив, що "час розмов про військову реформу минув" і він чекає на конкретні результати в "найближчому майбутньому".
«Судячи з усього, президентський рік реформ плавно перетворюється на півріччя, а там, дивись, на все про все залишиться один квартал, і то за умови, що міністр оборони відмовиться від спроб дистанційно управляти «Укроборонпромом» та перетрушування комерційних структур, які забезпечують війська паливом, харчуванням і речовим майном, тотальної заміни керівників держпідприємств на лояльних новому керівництву військового відомства», – пише автор.
Він виділив ряд моментів у концепції проведення реформ в армії, порівнюючи дані із пропозиціями попередніх міністрів оборони Юрієм Єхануровим і Михайлом Єжелем.
Так, Єхануров і Єжель пропонували встановити чисельність армії відповідно у 212 тисяч і 160 тисяч осіб, а от Саламатін пропонує скоротити Збройні сили до 100 тисяч осіб, з яких лише 75 тисяч будуть військовослужбовцями.
Крім того, він планує залишити в армії лише 100 одиниць військової техніки (в армії зразка Єханурова передбачалася наявність 600 літальних апаратів, а в Єжеля – 475 одиниць).
Саламатін планує скоротити кількість танків до 270 штук – з 780 й 620 у Єханурова та Єжеля відповідно.
Із трьох армійських корпусів Єханурова й двох Єжеля Саламатін запропонував не залишати жодного.
«Виникає запитання, а може, наш міністр оборони й не планує створювати боєздатну армію? Імовірно, набагато цікавіше під приводом скорочення Збройних сил вивести з бойового складу техніку та озброєння, які можна спокійно розпродати на зовнішніх ринках?», – запитує автор.
При цьому він зауважив, що «не проявляючи особливої активності у створенні основоположних документів для проведення реформи армії, Саламатін не відстає від свого попередника в темпах розв’язання проблеми звільнення військового відомства від земель Міноборони».
У статті зазначається, що левова частка документів, які направляє Міноборони в Кабмін, стосується земельних питань.
«На жаль, у цих листах не йдеться про питання компенсації за передані органам місцевого самоврядування ласі земельні ділянки, що дозволило б у найкоротший строк почати вирішення проблеми забезпечення військовослужбовців і їхніх родин житлом», – пояснює автор.
Натомість автор наводить приклад – передача 30 гектарів земель Міноборони в селі Гореничі, якими користувався Національний університет оборони, Київській обласній державній адміністрації.