Президентський люд

 

 

Віктор Ющенко повертається до партії «Наша Україна» як її керівник. Це чітка ознака того, що на країну насуваються парламентські вибори й президент має намір брати в них активну участь.

На жаль, побачити на власні очі обрання президента України головою політичної партії журналістам не вдалося – з’їзд відбувався в закритому режимі. Проте, як стало відомо Тижню, делегати, з-поміж іншого, обговорювали стосунки всередині блоку НУ-НС.

 

Однопартійці президента кажуть, що ключовою помилкою було створення великого блоку під вибори торік. Фракцію, до складу якої входить 72 депутати, сформували аж дев’ять суб’єктів. Після розпаду коаліції з БЮТом та ймовірними позачерговими виборами до ВР, кожна з цих політсил активізувалася. Тиждень вирішив дослідити, чим наразі є блок президента, хто його фінансує та хто на кого впливає.

 

 

Наші джерела подейкують, що одним із головних фінансистів блоку є бізнесмен Ігор Коломойський, який має спільний бізнес (зокрема, у сфері медіа) з членом НУ Олександром Третьяковим. Останній і є «провідником» коштів від бізнесмена до партії. Тією чи іншою мірою фінансує діяльність блоку Петро Порошенко. У невеликих обсягах долучаються до фінансування депутати й бізнесмени: екс-голова правління «Укртелекому» Станіслав Довгий, екс-банкір Станіслав Аржевітін, фармацевт Павло Жебрівський, президент компанії «Оболонь» Олександр Слободян. Також, за інформацією деяких джерел, ситуативно у фінансуванні партії бере участь Рінат Ахметов (про те, чому він припинив фінансувати Партію регіонів, Тиждень писав у №38(47). Формальну частину НУ-НСу – «Народну самооборону» – фінансує Давид Жванія.

 

Тепер щодо людського чинника всередині блоку, тобто ключових персоналій, які впливають на життя НУ-НСу. «Державу в державі» створив Віктор Балога, заснувавши партію «Єдиний центр», котра почала перетягувати членів із «Нашої України». Тоді старожили з НУ обурились, але процес створення партії всередині іншої партії тривав, і Віктор Ющенко йому не заважав. Наразі до групи Балоги належать 7 людей, з-поміж яких Ігор Кріль, Оксана Білозір, Леся Оробець, Михайло Полянчич. До речі, завдяки саме цим сімом голосам регіонали, комуністи та литвинівці зуміли відправити у відставку голову ВР, № 3 у списку НУ-НСу Арсенія Яценюка. Тепер політичне майбутнє єдиноцентристів жорстко пов’язане з долею Віктора Балоги. Залежно від напрямку його руху, вони або повернуться в НУ, або залишаться у відокремленій партії ЄЦ.

 

До «Народної самооборони», чи «самбістів», у фракції блоку зараховують 5-7 осіб, на яких має вплив не так Юрій Луценко, як головний фінансист цього блоку Давид Жванія. Серед них Олесь Доній, Кирило Куликов, Тарас Стецьків, Геннадій Москаль. Наразі «самбісти» лише формально залишаються в НУ-НСі, а реально давно перекинулися до табору Тимошенко. Тому очевидно, що на наступних чергових чи позачергових парламентських виборах Луценко та його команда, швидше за все, опиняться в списках БЮТу.

 

Ще одні кандидати на вибування з блоку – частина Народного руху, на чолі з Борисом Тарасюком, яка також дрейфує у бік Юлії Тимошенко і сподівається потрапити до наступного парламенту за бютівським списком. Таких людей у фракції блоку, за різними оцінками, до 10 осіб.

 

Також варто видокремити групу самостійників, тобто тих, хто ще перебуває в лавах блоку, але вже розпочав самостійне плавання. Їх близько десятка, більшість із них або вже мають, або працюють над створенням власних політичних проектів. Це передовсім Арсеній Яценюк, далі – Анатолій Гриценко, Микола Катеринчук (Європейська партія України), Юрій Кармазін (Партія захисників вітчизни), Володимир Стретович (Християнсько-демо­кра­тич­ний союз), Владислав Каськів (Громадянська партія «Пора»), Олександр Омельченко («Єдність»).

 

Яценюк і Гриценко, напевно, спробують свої сили в індивідуальному політичному плаванні. Катеринчук, Кармазін і Стретович спробують домовитися з БЮТом хоча б про місце для себе, пояснюючи це тим, що завдяки їхнім ефемерним партіям можна буде зробити вигляд, що навколо Тимошенко гуртуються всі демократи. Владислав Каськів, вочевидь, спробує у разі дострокових виборів пройти до парламенту в складі президентського блоку.

 

У цій групі є також радикальні самостійники. Це Іван Плющ, який не має власного політичного проекту, проте є політичним старійшиною та має вагу, засновану на особистих відносинах із президентом та ключовими політичними гравцями. Подейкують про його приязні стосунки з Ахметовим. Ще один цікавий персонаж – Юрій Бут. Загалом, після історії, коли вони разом із паном Рибаковим з БЮТу влаштували демарш і «вийшли» з демократичної коаліції, йому прогнозували досить швидке політичне забуття. Проте Бут іноді приходить на засідання фракції та й узагалі не збирається полишати політику. Де спливе цей кадр, можливо, знає Юрій Луценко, який привів його у списки.

 

 

Таким чином, маємо 30-40 осіб із 72-х, які не є людьми президента і в разі дострокових виборів оберуть іншу чи майструватимуть власну парасолю. Віктор Ющенко має вплив десь на половину людей фракції, яка вважається його. Але й тут не все просто. І в без того невеликій групі президента є ще кілька зовсім невеличких підгруп. Група Петра Порошенка, до якої відносять Павла Жебрівського, екс-телеведучого Володимира Ар’єва та екс-генпродюсера 5-го каналу Юрія Стеця. Людьми Третьякова, зокрема, називають нардепа Едуарда Зейналова та Ігоря Палицю, про всіх трьох говорять як про людей Коломойського. Свою гру може грати поки що лояльний до президента Юрій Костенко, лідер Української народної партії, котрий має в парламенті 6 багнетів. Очевидно, його політсила знову йтиме в блоці з НУ, бо в іншому випадку він погрожує створити блок зі «Свободою» Олега Тягнибока й відкусити кілька відсотків електорату.

 

Отже, менше ніж за рік після виборів з’ясувалося, що фракція, на яку, за законами жанру, президент мав би спиратися в парламенті, нараховує не 72, а близько 35-ти людей. Зараз нашоукраїнці зарікаються від громіздких передвиборчих блоків та обіцяють суттєво почистити партійні лави. Об’єднати всіх політиків, котрі ідеологічно близькі президентові, – давня мрія Ющенка. Проте попри декларації про «єдність» вони не надто хочуть єднатися – власна квазіпартія дає політичний маневр і можливість торгу. Пробували організувати єдину пропрезидентську партію і Роман Безсмертний, і Віктор Балога, та в них нічого не вийшло. Не виключено, що тепер до справи візьметься сам новообраний голова «Нашої України» Віктор Ющенко. Цікаво, як офіційно буде називатися посада Ющенка, щоб обійти 103 статтю Конституції, котра забороняє президентові очолювати об’єднання громадян.