Утім, насправді передвиборча гонка вже триває давно. І час, що залишився, можна вважати не так її початком, як фінішною прямою. А фаворитів цього фінального забігу назвати, як і раніше, складно.
Якщо вірити соціологічним опитуванням, кандидати і сьогодні йдуть дуже щільно одне за одним. Із деяким відривом лідирує лише Юлія Тимошенко, яка досі вважається головним претендентом на вихід у другий тур. Решта кандидатів зберігає дистанцію в межах статистичної похибки, що робить результат голосування абсолютно непередбачуваним. Значний прогрес серед усіх претендентів останнім часом показав лише комік Володимир Зеленський, який до останнього зберігав інтригу й про свою участь у перегонах не згадував.
Цілий рік Зеленського включали до соціологічних опитувань, тоді як він узагалі ані словом не прохопився про бажання йти в політику. Аналогічним чином соціологи авансом відправили в президенти й Святослава Вакарчука. Співак кілька разів уникав відповіді на пряме запитання про його політичні амбіції. І якщо спочатку така позиція тільки підігрівала інтригу, то з часом нерішучість стала дратувати. Це позначилося на динаміці підтримки Вакарчука, який ще рік тому був одним із лідерів президентських рейтингів, а тепер скотився кудись на дно. З огляду на те що роботу з формування штабів він досі не розпочав, брати участь у виборах, мабуть, так і не наважиться.
Читайте також: На роздоріжжі простих шляхів
А ось Зеленський, навпаки, вирішив покласти край інтризі й прямо заявив, що йде в політику. В інтерв’ю Дмитрові Гордону артист зізнався, що, найімовірніше, балотуватиметься в президенти: «Я про це думаю. Дуже думаю. Схиляюся. Рано про це говорити. Можливо, так». Нині команда Зеленського поквапом шукає людей у різних регіонах України, які готові були б працювати в штабах «Слуги народу». Але наскільки будуть успішними ці дії, сказати складно. Як відомо, вибори в Україні — це не так рейтинги, як робота з виборцями на місцях і захист результатів голосування. Без розгалуженої системи живих штабів виграти перегони не вдавалося ще нікому. Підстерігає лідера «Слуги народу» й інша небезпека. До останнього часу Зеленському вдавалося уникати участі в політичних дебатах і висловлювань на гострі політичні теми. Це давало йому змогу залишатися персонажем кінокомедії, симпатичним і хорошим для всіх. Але комфортний період закінчується. Настав час відповідей. І вони можуть сподобатися далеко не всім. Перше ж інтерв’ю Гордону показало, що Зеленський зовсім не схожий на свого героя Голобородька, якого грає в серіалі. Актор не має чітких відповідей на важливі питання або уникає їх, не має команди або з якихось причин боїться називати прізвища своїх соратників, часто намагається прикривати некомпетентність загальними фразами й жартами.
У Юлії Тимошенко, головного фаворита перегонів, усе без змін. Вона йде до мети впевнено, як криголам, і, схоже, не сумнівається у своїй перемозі. На відміну від Зеленського Тимошенко в політиці дуже давно й прекрасно почувається на ток-шоу. Її тактика не змінюється вже багато років: лідерка «Батьківщини» робить ставку на примітивніший популізм і легко роздає будь-які обіцянки, якщо відчуває, що це допоможе справі. Останній гучний хід — обіцянка удвічі зменшити тарифи на газ у разі перемоги на президентських виборах. При цьому Тимошенко не каже, як саме збирається її виконати, адже в президента просто немає таких повноважень. Утім, її виборець, схоже, і не вимагає ніяких пояснень.
Ще один козир Юлії Володимирівни — сильні партійні організації в регіонах, від роботи яких залежатиме підсумковий результат. Недавні вибори в ОТГ засвідчили, що «Батьківщина» вміє тримати удар. 23 грудня вони відбулися в 78 територіальних громадах. За підсумками голосування про свою перемогу заявили як у БПП, так і в партії Тимошенко, але в цьому випадку важливо не так те, хто саме переміг, як той факт, що обидві політсили провели в ОТГ майже по 400 депутатів. Результат партії Порошенка на виборах в ОТГ також свідчить про її боєздатність. Якими конкретно засобами його було досягнуто — окреме питання. Але то вже не так важливо. Головне в цьому випадку, що президент, як і раніше, зберігає контроль над ситуацією, тому його результат може зрештою виявитися вищим, ніж поточні рейтинги.
Читайте також: Президент-парламент: приспане протистояння
У партії Анатолія Гриценка, ще одного лідера президентських рейтингів, в ОТГ успіхів поки що немає. «Громадянська позиція» взагалі не вважала за потрібне брати в них участь. Однак сам Гриценко теж не сидить на місці й останнім часом істотно активізувався. Нещодавно про підтримку його кандидатури заявили відомі політики Віктор Чумак, Микола Катеринчук і Микола Томенко. Як і прогнозували політологи, саме кандидатура Гриценка стала точкою збирання роздроблених політичних сил із націонал-демократичного табору. Тепер головна інтрига полягає в тому, чи підтримає його лідер «Самопомочі» Андрій Садовий. Той поки що продовжує власну президентську кампанію. Однак шанси на успіх у міського голови Львова практично нульові.
Немає суттєвих приводів для оптимізму й у проросійському таборі. Після об’єднання Юрія Бойка та Вадима Рабіновича рейтинги Бойка, всупереч очікуванням, істотно не зросли. Сталося це з низки причин. По-перше, частина електорату партії «За життя» перебігла до Мураєва, який відмовився підтримувати Бойка й пішов у самостійне плавання. По-друге, сам Рабінович так довго й послідовно переконував своїх прихильників у тому, що Бойко негідник, шахрай та злодій, що в підсумку люди просто не зрозуміли їхнього фінального злиття. Схоже на те, що воно призвело лише до анігіляції рейтингу самого Рабіновича, але аж ніяк не до посилення підтримки Бойка. По-третє, Опоблок, як і прогнозували раніше, розколовся на два табори, і крило Ахметова відмовилося підтримувати кандидатуру Юрія Бойка. Від цього крила в президенти піде інший Юрій на прізвище Вілкул, який, безумовно, відкусить собі частину проросійського електорату. А отже, роздробленість і сварки в середовищі колишніх регіоналів тільки посиляться й на виборах вони битимуться здебільшого між собою.
Читайте також: За кого голосуватиме Південний Схід України у 2019-му
Немає з чим вітати й Олега Ляшка. Поганою новиною для нього виявився прихід у політику Володимира Зеленського. Схоже, двох шоуменів український електорат не переварить, а Зеленський нині бачиться свіжішим та перспективнішим за лідера Радикальної партії. Тому зі зростанням рейтингу Зеленського підтримка Ляшка поступово котиться вниз. Якщо в березні деякі соцопитування давали лідерові радикалів друге місце, то сьогодні він скотився на шосте-сьоме.
Новорічні свята стануть для політиків дуже насиченими, а 2019 рік наднапруженим. Тепер до жовтня відпочивати вже не можна. Настає найвідповідальніший час, коли в хід ідуть будь-які засоби, а ціна кожної помилки як ніколи висока. Попереду на нас чекає війна популістських обіцянок та компроматів. Хто її виграє, спрогнозувати не можна. Адже в політиці не завжди діють закони логіки та раціональні аргументи.