В українців немає більш родинного свята, ніж Різдво. Так повелося. Де б кого не закидала доля, щоб там не було, намагався в цей день повернутися до дому, аби сісти за різдвяний стіл разом з найріднішими. Втім, це правило не стосується українських чиновників, які звикли використовувати найменші нагоди аби пропіаритись. Релігійні свята якраз дають цьому найкращу нагоду. А Різдвяні і поготів.
Хто не пам’ятає, як ще кілька років тому тріщали від можновладців найбільші українські святині, як відбивали полум’я свічок їхні діаманти і як вилискували коштовні хутра та запонки. Хто бачив, як вони ломилися в ополонки, цокотіли зубами і як хрестилися невміло не тою, що треба рукою, і не в той бік, ніколи цього незабуде.
Але… Все тече, все минає. Чим далі тим все менше «істинно віруючих» начальничків з’являється на святкових відправах. Залишилися найстійкіші. Не будемо піддавати сумніву їхню глибоку побожність, та не проминемо нагоди відзначити, що не лише з духовних міркувань з’являються вони в храмах Божих. Так, принаймні, видається. Одні, ті що при владі, все ще приходять в цілях реклами, або задля корпоративного інтересу, а інші, ті що поза, аби спробувати вимолити ласки в Бога і його прикриття від «справедливого» українського правосуддя. Дуже не хочеться прощатися зі своїми чесно награбованими мільйонами і приміряти на себе шкуру новітніх політв’язнів.
Зазвичай, найпопулярнішим місцем, де можна в святкові дні зустріти цілі зграї чинуш є найбільша українська святиня, що нині перебуває під патронатом популярного героя світських хронік та скандалів настоятеля Павла, Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Там найпростіше прощаються найстрашніші гріхи, а тому державні грішники, яким злі люди приписують все, що завгодно, тягнуться саме туди. Сподіваються сердешні, що і їм проститься. Дурненькі. Не знають бо, що не митрополит Павел прощає… Та не будемо про погане. Адже на порядку денному Різдво.
Та цього року в Лаврі зірок печерських було не густо. Так собі, мішура. Якщо звісно не брати до уваги Великого командора ордена православних хрестоносців святого храму гробу Господня з врученням золотого хреста, корони, вінка і зірки захисника гробу господнього Миколи Яновича Азарова. Він перед самим Різдвом удостоївся честі з рук, того самого митрополита Павла, найвищий церковний орден отримати, Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви під номером 002, то ж сам Бог велів пхатися йому в завірюху до монастиря і подякувати за виявлену високу честь.
А щоб не виглядав Микола Янович «сиротою калузькою», то завітали помолитися з ним, в вигляді почту і інші менш високі чини. Було помічено там Голову Верховної Ради Володимира Рибака, Секретаря РНБО Андрія Клюєва, нардепа Андрія Деркача, київського намісника Олександра Попова та інших персонажів.
Найголовнішого Лаврського «подвижника» Віктора Федоровича Януковича нажаль не було. Та не погордував він монашою гостинністю. Зовсім ні. Просто вирішив змінити обстановку і пейзажі. Він і так в Лаврі на Різдво нечастий гість. Все їздить навертає західняків в істинне православіє. То до Почаєва завітає, то от тепер на Волинь, де створилась УПА. Раніше якось не ризикував. Але на третій рік свого президентства таки відважився.
На саме Різдво завітав Віктор Федорович до легендарної Зимненської обителі Свято-Успенського жіночого монастиря що в с. Зимне Володимир-Волинського району на Волині. Вирішив, сердега, уподібнитися князеві Володимирові-Ясне Сонечко, хрестителеві України-Руси, який кажуть в цих краях любив зиму пересиджувати.
А що вистояти втомленому державними трудами гаранту цілу довгу Службу не під силу, то прибув він вже під кінець.
Потусувався 40 хвилин, відбув офіціоз, перехрестився кілька разів, полобизався з духовенством, оглянув головні убори присутніх, поцілував Зимненську чудотворну ікону Божої матері, поставив свічку, привітав усіх присутніх зі святом Різдва Христового та обдарував дарами тутешніх монашок. Отримала настоятелька ігуменя Стефана, з рук його побожних, коштовний литійник.
В замін, керуючий справами УПЦ МП архієпископ Бориспільський Антоній подарував президенту ікону Зимненської Божої Матері, аби рятувала його від всіх бід і наставляла на путь істинний. «Ми щиро бажаємо Вам, щоб Христос, який сьогодні народився, давав Вам свою благодать, захищав, умудряв, щоб Ви і надалі вели наш народ поступово, стійко і мужньо до розквіту».
Від таких слів Віктор Федорович звісно розквітнув і пообіцяв нове покращення. «Зараз прийшла наша черга. І ми з вами повинні пройти усі іспити, які нам дає Господь Бог. І зробити так, щоб наше життя, життя наших дітей, наших онуків на цій землі покращилось. І щоб той Святий Дух, який живе у православ'ї, Він завжди давав нам ці сили. Тому я вітаю всіх з цим святом», – сказав гарант Конституції. Про яке саме «покращення» говорив так і залишилось загадкою. Чи мав необережність пообіцяти «покращення» для всіх, чи лише для своїх дітей та онуків, одному Богу відомо.
Та будемо справедливі. Для жителі Зимного з приїздом президента, сяке таке покращення, вже настало. Як писала місцева преса, напередодні Різдва, у неділю, 6 січня, латали дірки у дорожньому покритті, куди мав їхати президент, а на саме Різдво, 7 січня, уже о 9:00 головну вулицю Володимира-Волинського – Ковельську – ретельно розчищали три трактори у супроводі службового автомобіля ДПС. А щоб настрій в гаранта був справді святковий, у кращих традиціях «пострадянського чолобицтва», розмістили край дороги великий біл-борд із написом «Волиняни щиро вітають главу держави».
Як воно і годиться в таких випадках, приїхав Янукович не сам. Взяв з собою генпрокурора Віктора Пшонку, аби від політичних справ перепочив, міністра аграрної політики та продовольства Миколу Присяжнюка, аби окинув свіжим оком волинські простори, мо щось цікаве запримітить, міністра культури Михайла Кулиняка (той, щоправда, досі так і не заспівав президентові), аби сумно не було, добрий музика в дорозі завжди знадобиться і міністра юстиції Олександра Лавриновича, так, про всяк випадок.
Відсвяткувати разом з президентом прийшли і волинські чиновники. Хіба хотіли, мусіли. Статус зобов’язує. Був і голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук з заступниками, і голова Волинської обласної ради Володимир Войтович, і головний прокурор області Андрій Парака, і луцький міський голова Микола Романюк, і міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк, і звісно голова Володимир-Волинської РДА Валентин Скуба.
А що молитвами та поклонами ніколи на Волині свята не закінчуються, а лише починаються, то не виключено, що після всього офіціозу повезла вся ця братія гаранта на гостину. З шинками, ковбасами, кутею та добрим волинським самогоном. Що, що, а цей делікатес тут вміють робити знатно. А добре попоївши та випивши можна і кабанчиків постріляти, і оленів, і всяку дрібноту. Президент у нас відомий мисливець. Але про цей пункт програми ми вже нічого не знаємо. Наразі інформація до пресу не просочилася.
За матеріалами: http://www.volynpost.com/, http://www.kmu.gov.ua/, http://www.volynnews.com/
