13 травня помер президент Об’єднаних Арабських Еміратів та шейх Абу-Дабі Халіфа бін Заїд аль Нахайян. А вже за день, 14 травня, федеральна рада ОАЕ обрала нового президента — ним став син померлого Мухаммад бін Заїд аль Нахайян. Особистість наступника Халіфа бін Заїда не стала ні для кого несподіванкою, і не тільки через монархічний устрій країни. Де-факто Мухаммад бін Заїд уже досить давно керує країною. 2014 року його батько пережив інсульт, після чого більшістю державних справ опікувався спадковий принц. Через це не варто очікувати якоїсь зміни вектору еміратської політики, хіба що посилення тенденцій останніх 8 років.
За три роки це вже третя зміна правителя у монархіях Перської затоки. 2020 року померли султан Оману та емір Кувейту. Але в цих двох державах не сталось зміни поколінь, адже новими правителями стали брати спочилих монархів. Натомість новий президент ОАЕ у своїх поглядах відрізняється від попередника та є великим прихильником ідеї модернізації країни. Саме він курував реформу освіти, йому приписують відкриття Американського університету в Абу-Дабі. Також Мухаммад бін Заїд впроваджував деякі ініціативи зі збереження навколишнього середовища. Крім цього, він виступає активним поборником розширення прав жінок в еміратському суспільстві, чим нагадує спадкового принца Саудівської Аравії Мухаммада бін Салмана. Можна очікувати, що набуття офіційного статусу дозволить Мухаммаду бін Заїду проводити соціально-економічну модернізацію країни ще швидше. Втім, сподіватись на якісь «революційні» зрушення навряд чи варто.
Читайте також: Старі труби і колоніальні травми. Чи може Алжир звільнити Італію від російського газу
Ніщо не свідчить і про різкі повороти у сфері зовнішньої політики ОАЕ. З 2014 року, відколи Мухаммад бін Заїд фактично став до керма держави, сталось досить багато подій, які сформували його курс. Зокрема, йдеться про нормалізацію відносин з Ізраїлем, протистояння з Катаром, курс на поступове повернення Башара Асада до “арабської родини”. Також, попри збереження дуже теплих відносини зі Сполученими Штатами, варто очікувати подальшого розширення зв’язків з іншими державами, такими як КНР, Франція, Пакистан.
Саме тому не варто розраховувати на те, що позиція Абу-Дабі щодо російсько-української війни буде переглянута. ОАЕ займають у конфлікті вкрай вигідне для себе положення. З одного боку, Емірати стали однією з держав, котрі прийняли значну кількість російських «економічних біженців» та відмовились приєднатись до санкцій. А з іншого, на відміну від Саудівської Аравії, ОАЕ погодились дещо наростити видобуток нафти, ідучи назустріч Європі, яка шукає заміну російським енергоресурсам.
Читайте також: Зміна влади в Пакистані. Що це означає для України та світу
Отож, зміна влади в Еміратах не спричинить у країні та регіоні суттєвих змін. Але все ж таки смерть ще одного арабського правителя старого гарту символізує початок нової епохи. Епохи, коли Сполучені Штати вже не здатні просто диктувати Близькому Сходу свою волю, як би цього не хотілось Україні. Тепер США змушені домовлятись, конкуруючи з іншими глобальними та регіональними гравцями.