Досягши піка з перемогою на американських виборах Дональда Трампа, західний популізм наразі дещо пригальмував. Це доводять результати голосування за президента Франції, а також останні опитування й підсумки нещодавніх місцевих перегонів у Німеччині. З одного боку — приємна тенденція. Із другого — можливість проаналізувати зроблені помилки й потенціал.
На цей рік для ЄС ключовою подією залишаються парламентські вибори в Німеччині. Минулої осені більшість шокували результати соцдосліджень: 16% респондентів готові були віддати голоси популістській, євроскептичній і праворадикальній «Альтернативі для Німеччини». Однак нині, згідно з опитуванням infratest dimap (компанія проводила і згадане анкетування восени 2016-го), цифра зменшилася до 10%. Різко підтримка АдН пішла на спад від січня.
«Звісно, ми завдячуємо своїм відродженням насамперед міграційній кризі» — так в інтерв’ю виданню Der Spiegel наприкінці 2015 року прокоментував зростання рейтингів АдН Александер Ґауланд, нинішній співголова партії. Ця криза справді дала поштовх німецьким правим популістам і довго живила їхній партійний дискурс, забезпечуючи поле для маніпулювання інформацією. АдН набирала підтримку блискавично. За чотири роки свого існування вона здобула місця в 11 із 16 німецьких ландтагів, тобто парламентів земель. Крім того, партії вдавалося досягати непоганих результатів навіть там, де, здавалося, така сила не пройде. Зокрема, за неї проголосувало 14,2 % виборців у Берліні.
Читайте також: Ґійом Шойрер: «Не повинно бути відчуття відокремленості між тими, хто керує, і тими, ким керують»
«Кожен новий теракт у ЄС чи події в Україні праві сили використовували як подарунок», — каже в коментарі Тижню німецький журналіст-розслідувач Маркус Бенсманн. Як вдалося зупинити таке зростання підтримки АдН?
Над цим почали задумуватися деякі західні журналісти. Хтось навіть бачив пояснення в тому, що німецькі мас-медіа відповідальніше поставилися до питання міграційної кризи, ніж їхні британські колеги. А її як зручний інструмент використовували популісти й праворадикали. Так, німецький таблоїд Bild проводив цілу кампанію Wir helfen («Ми допомагаємо». — Ред.). У німецькій пресі біженці, зокрема жінки та діти, частіше з’являлися на фотографіях. Це викликало турботу й співчуття. Для порівняння: британські таблоїди більше писали про злочини мігрантів зі Сходу чи Африки. Згідно з опитуванням Фундації Отто Бреннера, яка проаналізувала матеріали на тему біженців у німецькій пресі 2009–2015 років, 82% з них мали позитивне забарвлення. Згідно з опитуваннями тієї самої аналітичної структури від квітня 2017-го німці залишаються відкритими й готовими допомогти мігрантам та біженцям. Утім, до біженців їхня привітність усе-таки менша, ніж просто до мігрантів. Так, 59% громадян ФРН залишаються відкритими до втікачів. Владні структури країни, згідно з тим-таки опитуванням, відкриті до них на 73%. До кваліфікованих мігрантів відкриті 70% населення і 77% представників влади. Утім, 88% респондентів підтримують швидке надання дозволу на роботу біженцям та їх успішну інтеграцію (77%). Цифри свідчать, що, попри всі виклики міграційної кризи, німецьке суспільство залишається суспільством відкритості.
Крім того, попри складні взаємини між мейнстримними ЗМІ та німецькими популістами (останні не допускають їх на свої з’їзди, називаючи Pinocchio-Presse), довіра до медіа в Німеччині залишається на високому рівні. Згідно з опитуванням WDR у січні цього року довіра до суспільних телебачення й радіо залишається на рівні відповідно 74% і 72%. 71% опитаних, навпаки, вважає ресурсом, менш вартим довіри, соцмережі.
Ці цифри могли б викликати думку про те, що тривале позитивне висвітлення урядової міграційної політики в медіа було здатне вплинути на рівень підтримки АдН. Та швидше навпаки. «Існують цікаві дослідження, як-от Уве Крюґера з Лейпцизького університету, про те, що німецька журналістика значно більше вплетена у владну структуру країни. А газета Bild поводиться набагато відповідальніше й менш популістично, ніж британська скандальна преса», — каже в коментарі Тижню Штефан Рус-Моль, професор журналістики та медіа-менеджменту Університету Лугано й керівник Європейської обсерваторії журналістики. Однак, на його думку, АдН утратила «двигун» насамперед через внутрішню боротьбу (зокрема, відхід від керівництва поміркованої співголови Фрауке Петрі) й тому, що з медіа зникла міграційна криза. Далося взнаки й загравання з досі болючими для Німеччини темами. У січні цього року голова партії в парламенті Тюрингії Б’єрн Геке назвав меморіал жертвам Голокосту в Берліні «пам’ятником сорому». Місцеві ЗМІ повідомляли, що АдН відразу після цього почала втрачати й фінансову підтримку (за даними Die Welt, €100 тис.).
На думку Маркуса Бенсманна, симпатій до партії стало менше ще й через обрання президентом США Дональда Трампа та Brexit. Адже «це показало, що буде з країною, коли переможуть такі популісти». З ним згоден і Рус-Моль. Він нагадує і про те, що німців турбують зв’язки АдН із Росією та ретрансляція партійцями кремлівської пропаганди.
Читайте також: Лідерка популістів Німеччини зробила тактичний крок, щоб спробувати піти шляхом Меркель
Іще одним важливим ресурсом зміни рейтингів не лише для АдН, а й для інших німецьких політсил стала поява Мартіна Шульца як кандидата від Соціал-демократичної партії на посаду канцлера. «Святий Мартін», як охрестив його Der Spiegel, зумів підняти дух і рейтинги есдеків. Утім, нещодавня поразка його політсили на місцевих виборах у землі Шлезвіг-Гольштейн (яку вважали прихильною до соціал-демократів) свідчить, що «ефект Шульца» йде на спад. Поки що це лише додає підтримки Анґелі Меркель, тоді як АдН залишається в несприятливій смузі.
Попри це, стосунки медіа та праворадикалів і популістів — це частина великої дискусії в німецьких ЗМІ. Професор Рус-Моль не певен, що ті вчаться на роботі з АдН. З одного боку, на його думку, про партію бракує серйозних матеріалів (як і про інше: міграційну політику, зростання інфляції, безробіття через роботизацію). Із другого — журналісти забагато уваги приділяли певним дурницям чи провокаціям цієї політсили й перекручували її заяви. Як приклад цього Рус-Моль наводить цитату Александера Ґауланда про футболіста німецької національної збірної німецько-африканського походження Жерома Боатенґа. На сайті Frankfurter Allgemeine Zeitung торік у травні з’явився матеріал із заголовком «Віце-голова АдН образив Боатенґа» (та сама стаття, але під іншою назвою вийшла і як передовиця у друкованій газеті Frankfurter Allgemeine Sontagszeitung). У матеріалі йшлося про те, що Ґауланд у розмові офрекорд із журналістами видання начебто заявив: «Люди ставляться до тебе добре як до футболіста, але вони не хочуть мати Боатенґа за сусіда». Мова була про несприйняття чужинців. Сам Ґауланд пізніше не міг пригадати, як у діалозі опинилося прізвище цього німецького спортсмена. Фразу в дописі бурхливо обговорювали.
Читайте також: Дік Пелс: «Патріотизм може бути дуже позитивним явищем, якщо буде сповнений прогресивних ідей»
На неї відреагувала навіть Меркель. Однак на сайті meedia.de, який спеціалізується на тематиці ЗМІ, не надто прихильно відгукувалися власне про статтю, адже вона більше відповідала стандартам скандальної преси, ніж поважного видання, яким є FAS. Такі маніпулятивні формулювання та підходи часто ставали козирем для АдН. Крім того, донедавна для її пропаганди безплатним майданчиком було телебачення. За даними видання Zapp, у чотирьох ключових німецьких ток-шоу (Anne Will, Hart aber fair, Maischberger та Maybrit Illner) були присутні 266 представників АдН упродовж лише 2016 року. Депутат Бундестагу від есдеків Марко Бюлов підрахував, що члени цієї партії фігурували в 11,3% політичних ток-шоу від жовтня 2015-го до початку березня 2017-го. Для політсили, що не представлена в Бундестазі, це забагато. Утім, в останні місяці тенденція змінилася. Фрауке Петрі та її заступниця Беатрікс фон Шторх засвітилися на ток-майданчиках лише по одному разу. А деякі німецькі телевізійники навіть кажуть, що їм вдалось отримати певний імунітет до спекуляцій АдН.
Але те, що німецькі ЗМІ в останні місяці видаються стійкішими до провокацій праворадикальних популістів, іще не означає, що вони легко витримають випробування електоральними перегонами. Як засвідчили приклади США і Франції, цей процес у західних демократіях більше не відбувається без зливів брудної та непідтвердженої інформації, як і без російської пропаганди. У Німеччині основний рупор останньої бачиться тимчасово нейтралізованим, і це вже добрий сигнал. Але найбільші виклики ще попереду.