Обидві вакцині від СOVID19, AstraZeneca/Oxford та Sputnik V/НДЦ ім. Гамалеї використовують дуже схожу технологію, це т.з. векторні вакцини, в яких у якості вектору (так у молекулярній біології називають транспортний засіб, яким генетичний матеріал заноситься в клітину) використовують аденовіруси. SARS-COVID19 – це РНК вірус, а у вакцинах проти нього в якості вектору використовуються інактивований (позбавлений можливості подвоюватися в організмі) та набагато більш стабільний та безпечний сам по собі аденовірус.
Точно можно говорити що обидві компанїї мали вектори, тобто засоби доставки аденовірусу. Питання, який саме ген був до нього «причеплений»? У випадку з СOVID19 – це фрагмент гену, що кодує S-білок. Сама по собі послідовність S-білку не є супер таємницею, вже за 65 днів після ідентифікації вірусу він був секвенований (була встановлена послідовність), а потім встановлена структура цього білка, і ця інформація майже миттєво з'являлася у відкритому доступі. Однак питання, який саме фрагмент гену цього білка ви хочете «упакувати» в свій вектор – досить не просте і відповідь на нього потребує титанічної та дуже швидкої роботи.
Особисто я, звичайно, не бачив доказів від МІ5, про які нещодавно писали британські ЗМІ, але з самого початку мене дуже засмутила небувала швидкість, пихатість та пафос з якими росіяни звітували про створення «першої в світі» вакцини від СOVID-19. Виглядало дуже дивним що РФ, в якій загальний рівень молекулярної біології набагато нижчий, змогла обігнати Оксфорд та лідируючі фармкомпанїї у світі, і що голове – не опублікувати нічого про таку фантастичну роботу. Наприклад, науковці які створювали AZ публікували свої проміжні результати миттєво.
Ці побоювання підтвердилися, коли росіяни врешті-решт опублікували перші результати в журналі The Lancet восени 2020-го. По-перше, як відомо, у цієї публікації миттєво знайшли фотошоп та дуже дивні дані, а по-друге – в цієї публікації будо дуже мало лабораторних, молекулярних даних (що дуже дивно, бо зазвичай їх більше, ніж треба). Також історія починається відразу з тестів на безпечність та ранніх клінічних даних вже готової вакцини. Те, що навіть після двох років після початку роботи над вакциною ніхто не опублікував нічого, окрім кліничних тріалів, з якими теж є дуже дивні проблеми, говорить, що в цієї історії є великі білі плями.
Важливо, що вакцина AZ була спочатку розроблена в університеті Оксфорда науковим інститутом Дженнера та компанією-спіноффом університету – робота велася академічними вченими non profit, тому можна припустити, що до моменту передачі інтелектуальної власності та патентування компанії захист данних не був на рівні корпорацій з big pharma. Окрім того, розробка вакцин навіть великими компаніями відбувалася на небувалому рівні відкритості та взаємного обміну досвідом. Викрадення необхідних данних могли організувати через нескладну хакерську атаку на будь-який компьютер ключових співробітників, які мали текстовий файл з ДНК послідовностю фінального конструкту.
У свою чергу, НДЦЕМ ім. Н.Ф. Гамалеї, за словами самого Путіна, розробляв вакцину «вместе с российскими военными», та митєво отримав дивну пропагандиську назву. Тому, як на мене, інформація про викрадення інформації про вакцину з Британії щонайменше заслуговує на максимальну увагу та дуже багато пояснює про небувалий успіх російської науки. Наприклад, росіяни досі не змогли отримати міжнародну сертифікацію своєї вакцини через те, що у партії Спутніка знаходять недеактивований аденовірус, що ставить під ще більші сумніви здатність команди розробників працювати з ДНК та РНК зі швидкістю, недосяжною усьому світу.